Новини
Збірник “Народные песни Кубани” − Віктор ЗАХАРЧЕНКО, 1987
Виктор Захарченко. Народные песни Кубани: из репертуара Государственного Кубанского казачьего хора. – Выпуск 1. – Краснодар: Краснодарское книжное издательство, 1987. – 320 с., нот.
Цю книгу було видано до 50-річчя Кубанського козачого хору. Її упорядник – керівник колективу Віктор Захарченко, видатний фольклорист Кубані, відомий збирач “чорноморських”, себто українських кубанських пісень.
Збірник містить понад 150 пісень з примітками. Розділи: одномікрофонні записи; багатомікрофонні записи; обробки. Деякі зразки можна послухати тут: ПІСНІ З КУБАНІ: концерт гуртів із станиць Ленінградська (Уманська) й Анастасіївська, коментує Віктор ЗАХАРЧЕНКО, 1988.
Стаття Миколи Кагарлицького: Штрихи до портрета Віктора ЗАХАРЧЕНКА, керівника Кубанського козачого хору – 1989 рік.
Continue reading “Збірник “Народные песни Кубани” − Віктор ЗАХАРЧЕНКО, 1987″
Книга “КОБЗА І БАНДУРА” − Павло КОНОПЛЕНКО-ЗАПОРОЖЕЦЬ, 1963
Кобза і бандура / Павло Конопленко-Запорожець. – Канада, Вінніпеґ, 1963. – 168 с., іл.
Автор книги − музикант, який грав на кобзі старовинного зразка. Його інструмент мав 8 бу́нтів і 2 або 4 приструнки. Стрій такої кобзи був споріднений зі строєм бандурки.
Книга містить – цитуємо за анотацією: “Нариси про кобзарське мистецтво. Про кобзарів і лірників. Про невольників і боротьбу з наїзниками. Про думи і пісні. Про народні музичні інструменти, з 36-ма ілюстраціями та з бібліографічним описом важнішої літератури і спеціяльним додатком: як зберігати від пошкодження музичні інструменти”.
Не всі поділяють погляди автора на походження традиційних українських музичних інструментів; але його книга однак цінна як явище і як пам’ятка свого часу.
Continue reading “Книга “КОБЗА І БАНДУРА” − Павло КОНОПЛЕНКО-ЗАПОРОЖЕЦЬ, 1963″
Книга “Методика польового етнографічного дослідження” – Михайло ГЛУШКО, 2008
Методика польового етнографічного дослідження: Навчальний посібник / Михайло Глушко. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.Івана Франка, 2008. – 288 с., іл.
Розглядаються об’єкти та предметна область, історія розвитку польового етнографічного дослідження в Україні, організація та підготовка етнографічних експедицій, методи праці етнолога, способи збору польових етнографічних матеріалів, методика й практика дослідження різних ділянок традиційно-побутової культури, вимоги і правила зберігання, опрацювання та передавання набутих польових джерел до архіву.
Для студентів вищих закладів освіти гуманітарного профілю і всіх, хто цікавиться етнографією свого народу.
Continue reading “Книга “Методика польового етнографічного дослідження” – Михайло ГЛУШКО, 2008″
Книга “ЗАПОРОЗЬКА ЧАЙКА”: історія однієї знахідки – Дмитро КОБАЛІЯ, Валерій НЕФЬОДОВ, 2005
Дмитро Кобалія, Валерій Нефьодов. “Запорозька чайка”: історія однієї знахідки. – Запоріжжя: Дике Поле, 2005. – (Серія “Історія та археологія Хортиці”, випуск 1). – 168 с., іл.
У травні 1999 року в Запоріжжі, з ініціативи Експедиції Підводних Археологічних Робіт (ЕПАР), було розпочато унікальний проект під назвою “Запорозька чайка”. Його метою було вивчення, підйом та реставрація великого козацького човна 1738 року – унікальної пам’ятки, знайденої на Дніпровому дні поблизу острова Хортиця.
Запропонована книга є своєрідним підсумком проведених робіт. Вона висвітлює не лише археологічні дослідження під водою, техніку підйому, методику консервації судна, але й маловідомі історичні факти, що стосуються перипетій воєнного суднобудування першої половини 18-го століття.
“Запорозька чайка” – перша книга серії “Історія та археологія Хортиці” – створювалася як для професійних дослідників, так і для широкого кола читачів, що захоплюються старовиною.
МАЛЬОВАНЕ ДЕРЕВО В УКРАЇНІ – Лідія ОРЕЛ, 2003
За виданням: Лідія Орел. Мальоване дерево: наївний живопис українського села. – Київ: Родовід, 2003. – 232 с., іл.
Мальоване дерево – поширене і надзвичайно цікаве явище в історії селянської культури. Мальована рублена хата, скриня, колиска були звичними предметами селянського побуту ще на початку ХХ століття. Ікони та картини, мальовані на дереві, побутували й довше, подекуди до нашого часу.
Ця стаття – етнографічний нарис, у якому подано відомості про регіональні стилі мальованих речей, їхніх авторів та побутове життя.
Зміст статті:
• Вступ • Хати • Скрині • Ікони та картини. Сюжет “Козак Мамай” • Миски, мисники, віконниці, вози, вулики… • Малювання на дереві в українських народних піснях • Окремі ілюстрації • Використана література • Умовні скорочення • Примітки
Continue reading “МАЛЬОВАНЕ ДЕРЕВО В УКРАЇНІ – Лідія ОРЕЛ, 2003”
Книга “МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ ГУЦУЛІВ” – Ігор МАЦІЄВСЬКИЙ, 2012
Ігор Мацієвський. Музичні інструменти гуцулів. – Вінниця: Нова Книга, 2012. – 464 с., ноти, іл.
Унікальне видання – безліч документальних світлин, малюнків, схем, нот; є докладні тематичні покажчики… Культура гуцульського краю в цій книзі розглядається в аспекті її інструментарію, способу його виготовлення, побутування інструментальної музики, етномузичного мислення.
Для науковців розмаїтих профілів і найширшого кола митців, композиторів, виконавців, художників, діячів театру, кіно, журналістів, педагогів, студентів мистецьких, гуманітарних спеціальностей та усіх, хто любить Гуцульщину, Карпати, традиційну культуру й мистецтво гуцулів.
Continue reading “Книга “МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ ГУЦУЛІВ” – Ігор МАЦІЄВСЬКИЙ, 2012″
Видання “УКРАЇНСЬКИЙ РІК У НАРОДНІХ ЗВИЧАЯХ В ІСТОРИЧНОМУ ОСВІТЛЕННІ” (5 томів) – Степан КИЛИМНИК, 1957-1964
Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні / Степан Килимник. – 5 томів – Вінніпеґ, Торонто, 1957-1964. – бібліографія. • Том І. – Зимовий цикль. – 1964. – 154 с. • Том ІІ. – Весняний цикль. – 1959. – 254 с. • Том ІІІ. – Весняний цикль. – 1962. – 372 с. • Том ІV. – Літній цикль. – 1957. – 178 с. • Том V. – Осінній цикль. – 1963. – 288 с.
Професор Степан Килимник [1889–1963] – український історик, етнограф, педагог. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук. П’ятитомник “Український рік” був виданий у Канаді, де вчений перебував в еміграції з 1949 року. Це найбільша і найвідоміша його праця.
За відцифровані джерела дякуємо сайтові diasporiana.org.ua (томи 1-4) та користувачеві grafalf (том 5).
Брошура “ЧОЛОВІЧІ ТА ЖІНОЧІ УЗОРИ В НАРОДНОМУ ВБРАННІ” – Віктор ДАВИДЮК, 2005
Чоловічі та жіночі узори в народному вбранні / Віктор Давидюк. – Луцьк: Інститут культурної антропології, 2005. – 44 с., іл.
Орнаментика народного вбрання за давніх часів була своєрідним письмом. По ньому прочитували все про власника одежини – з якого роду, його соціальний та сімейний стан. У наш час деякі традиційні узори стали звичайними кольоровими плямами, які використовуються де завгодно і як завгодно. Автор брошури, спираючись на багатолітні спостереження народних традицій, подає вірогідні гіпотези потрактувань народних орнаментів з рекомендаціями до їх сучасного застосування.
За надання інформації дякуємо п.Людмилі ОГНЄВІЙ.
Continue reading “Брошура “ЧОЛОВІЧІ ТА ЖІНОЧІ УЗОРИ В НАРОДНОМУ ВБРАННІ” – Віктор ДАВИДЮК, 2005″
Роменський кобзар Євген АДАМЦЕВИЧ – Ренат ПОЛЬОВИЙ, 2003
За виданням: Ренат Польовий. Кобзарі в моєму житті. – Київ: Діокор, 2003. – 109 с.
Про бандуриста з міста Ромен, що на Сумщині, я довідався зі статті О. Правдюка в журналі “Народна творчість та етнографія” (ч. 5, 1968 р.). Тому, плануючи свою мандрівку по Україні на літо 1969 року, намітив відвідати і Ромен. 6 червня того року в Роменському краєзнавчому музеї я познайомився із завідувачем відділу середньовіччя поетом Данилом Кулиняком, який, як виявилося, був добре знайомий з Адамцевичем (перед тим деякий час в його оселі квартирував). Кулиняк з охотою запропонував відвести мене до бандуриста. Дорогою попередив, що Адамцевич має складний характер, тому радив бути обережним і дипломатичним у спілкуванні з ним.
Євген Олександрович разом із дружиною Лідією Дмитрівною жили у власній хатці біля залізничної колії Ромен – Ромодан. Мали трьох дорослих дочок і онуків, але далеко від Ромна.
Представивши мене господарям як науковця-фольклориста, Кулиняк пішов, залишивши мене зніяковілим від цієї фальші. Я тут же виправив становище, представившись тим, ким я є справді: інженером із Донбасу, шанувальником кобзарства. Метою моїх відвідин є поспілкуватися з відомим бандуристом, послухати його мистецтво.
Continue reading “Роменський кобзар Євген АДАМЦЕВИЧ – Ренат ПОЛЬОВИЙ, 2003”
Кобзарський панотець Микола БУДНИК – Ренат ПОЛЬОВИЙ, 2003
За виданням: Ренат Польовий. Кобзарі в моєму житті. – Київ: Діокор, 2003. – 109 с.
З Миколою Будником я познайомився в домівці бандуриста Георгія Ткаченка – останнього представника традиційного народного кобзарства, який доніс до наших днів старосвітську бандуру і зіньківський (тепер кажуть, харківський) спосіб гри на ній. Микола був його учнем.
Народився він 3 грудня 1953 р. у с.Сколобів Володарськ-Волинського району на Житомирщині. Чотирнадцятирічним хлопцем пішов із села в широкий світ у пошуках свого місця в ньому. Міняв професії, місця роботи й перебування. Довший час працював фрезерувальником на київському заводі “Арсенал”. Захоплювався малюванням.
Разом із Будником у Ткаченка навчались археолог Микола Товкайло, пожежник Сергій Радько, мистецтвознавці Михайло Селівачов і Ростислав Забашта. Не знаю щодо інших, а Радько й Будник свої бандури зробили власноруч. Мушу зазначити, що, характеризуючи своїх учнів, Георгій Кирилович не покладав великих сподівань на здібності Миколи Будника і вважав його занадто самовпевненим. Мені Будник здавався неговірким. Більше слухав, ніж говорив.
Continue reading “Кобзарський панотець Микола БУДНИК – Ренат ПОЛЬОВИЙ, 2003”
