Закарпатський музей народної архітектури та побуту – “Мандрівка Україною”

Куточок експозиції

Гарний стислий опис музейної експозиції Закарпатського скансена є на сайті “Мандрівка Україною” – travelua.com.ua. Гріх було б нам його не запозичити – разом зі світлинами… Є невеличкі виправлення етнографічних відомостей. Дякуємо Владиславові Філю і його “банді мандрівників”! :)

На південному схилі Замкової гори, під стінами величного Ужгородського замку на площі 5,5 га розташований один з перших в Україні Закарпатський музей народної архітектури та побуту, побудований в 1970 р. в місці, яке називали “Відьмина яма” і де раніше спалювали тих, кого звинувачували у чаклунстві.

Мешканці міста називають Музей просто “село”.

Карта-схема Музею Експозиція ужгородського скансену налічує 12 хат, гражду, корчму, водяний млин, ступу-сукновальню, кузню, церкву, дзвіницю, каплицю, школу, а загалом – понад 14 тисяч експонатів.

Відвідувачі можуть ознайомитися зі зразками житла і садиб закарпатців низовинних районів – долинян, а на пагорбі – горян (лемків, бойків та гуцулів), а також типовою угорською та румунською архітектурою.

Розглянемо детальніше будівлі відповідно до схеми.

{1} – Головний корпус Музею.


{2} – Хата кін.18 ст. з с.Оріховиця Ужгородського району – трикамерна (кімната – сіни – комора), стіни з грубих дерев’яних плах, стеля з дощок, долівка глиняна, дах покритий сніпками – “жупами” [див. відео про цю технологію]. Вздовж фасадної стіни тягнеться глинобитна галерейка – “підхижа”. Хата перевезена до Закарпатського музею народної архітектури та побуту в 1969 р.

До складу садиби, крім хати, належать {3} – колодязь-журавель і {4} – хлів.


{5} – Хата 1869 р. з с.Ракошино Мукачівського району – трикамерна на невисокому кам’яному фундаменті з напіввідкритою галереєю вздовж фасаду, стіни дерев’яні, обмазані з обох сторін глиною, долівка глинобитна, дах з усіченими фронтонами, критий смерековим гонтом (шинглами). Хата перевезена до Музею в 1969 р.

Поруч з хатою знаходяться хлів та голуб’ятник, а також {6} – кіш 1886 р. з с.Руське Мукачівського району – перенесений до Закарпатського музею народної архітектури та побуту в 1983 р.


{7} – Хата кін.19 ст. з с.Стеблівка Хустського району.


{8} – Румунська хата 1888 р. з с.Бедевля Тячівського району – трикамерна, зрубна, на кам’яному фундаменті з напівзакритою галереєю вздовж фасаду, дах чотирисхилий покритий дранкою. Хата перевезена до Музею в 1969 р.

Поруч знаходиться {9} – кіш для кукурудзи з с.Бедевля Тячівського району.


{10} – Румунська хата поч.20 ст. з с.Середнє Водяне Рахівського району – трикамерна з напівзакритою галереєю, зрубна техніка, чотирисхилий дах на кроквах, оздоблені вікна та двері. Перевезена до Музею в 1969 р.


{11} – Угорська хата 1879 р. з с.Вишкове Хустського району – житло селянина-хлібороба зрубної техніки на високому кам’яному фундаменті з напіввідкритою галереєю, чотирисхилий дах на кроквах, покритий гонтом.


{12} – Гуцульська ґражда 18-19 ст. з с.Лазещина (присілок Стебний) Рахівського району – зрубна техніка, трикамерне житло з прибудованими коморами та хлівами, надвірна комора і дровник, обнесена високим глухим парканом з вхідними воротами. Перевезена до Музею в 1967 р.


{13} – Гуцульська хата сер.18 ст. (частково перебудована у 1927 р.) з селища Ясіня (присілок Кевелів) Рахівського району – трикамерна, зруб з колотих надвоє ясенових колод (протесів), долівка глинобитна, дах чотирисхилий, покритий дошками-дранками. Встановлена в Музеї в 1973 р.

{14} – Зимовий сховок для картоплі.


{15} – Бойківська хата 1 пол.19 ст. з с.Гусний Великоберезнянського району – належить до типу “довга хижа”, споруджена на кам’яному фундаменті з галереєю, стіни зведені з дерев’яних брусів, дах чотирисхилий, покритий соломою. Перевезена до Музею в 1967 р.


{16} – Дерев’яна церква Св.Архангела Михаїла 1777 р. з с.Шелестово Мукачівського району, визнана на початку 20 ст. найвидатнішим зразком народної архітектури Закарпаття. В 1927 р. для кращого збереження була перенесена з рідного с.Шелестова до Мукачево, а в 1974 р. – до Ужгорода. Центральне місце в інтер’єрі займає чотириярусний іконостас з іконами 17-18 ст. Баня церкви має висоту 22 м.

Поряд знаходиться дзвіниця кін.19 ст. з с.Вільховатий Рахівського району, перенесена до Музею в травні 2002 р. та {17} – Каплиця з села Новоселиця Міжгірського району, 1 пол.19 ст. перевезена до Музею в 1982 р.


{18} – Школа 1883 р. з с.Синевирська Поляна Міжгірського району (майстер Галай Юрко) – тридільна з відкритою галереєю вздовж фасаду, зруб зі смереки, дах чотирисхилий, критий дранкою, долівки глинобитні та із товстих дощок.


{19} – Корчма 1860-х рр. з с.Верхній Бистрий Міжгірського району перевезена до Музею в 1975 р. Прямокутна зрубна будівля зі смерекових кругляків на невисокому кам’яному фундаменті, дах чотирисхилий, покритий дранкою. Внутрішнє планування: корчма з шинком, кухня, спальня, комора, сіни, янкір (приміщення для ночівлі).

Поряд знаходиться {27} – Кузня кін.19 – поч.20 ст. з с.Дубове Тячівського району – збудована із смерекових брусів, дах двосхилий, з усіченими фронтонами, критий дранкою, внутрішні стіни і стеля обмазані глиною.


{22} – Водяний млин кін.19 – поч.20 ст. з с.Колочава Міжгірського району – має спільні риси з житловим будівництвом того часу, зруб з дерев’яних брусів, чотирисхилий дах покритий дранкою, два приміщення – для механізмів млина та для тимчасового мешкання млинаря. Був перевезений до Музею в 1967 р.

Поряд знаходяться {20} – Ступа-сукновальня з с.Монастирець (споруда, в якій збивали шерсть у спеціальній ступі) та {21} – Валило із с.Пилипець Міжгірського району (дерев’яна діжка, звужена донизу, в яку з величезною силою падає потік води з підведеного жолобу для ущільнення виробів з вовни шляхом 6-8-годинного валяння).


{23} – Бойківська хата поч.19 ст. з с.Рекіти Міжгірського району – трикамерна з відкритою галереєю, монументальний зруб, трапецієподібний одвірок, дах чотирисхилий, покритий соломою. До Музею перевезена у 1967 р.

Поряд знаходиться {24} – Оборіг – споруда для зберігання сіна, соломи, збіжжя.


{25} – Хата кін.18 ст. з с.Тибава Свалявського району – трикамерна, дах чотирисхилий, покритий соломою, долівка глинобитна. В музей перевезена у 1967 р.

Є відомості, що саме в цьому будинку в 1802 р. народився відомий історик, філолог та етнограф, дослідник історії Болгарії Ю.І.Венелін (Гуца).


{26} – Хата сер.19 ст. з с.Гукливий Воловецького району – тридільна з відкритою галереєю вздовж фасадної стіни, зруб з дерев’яних кругляків, дах чотирисхилий, покритий соломою. Перевезена в музей у 1967р.


{28} – Хата 2 пол.19 ст. з с.Довге Свалявського району – трикамерна з напівзакритою галереєю, стіни з кругляків обмазані глиною і пофарбовані в блакитний колір, дах чотирисхилий, покритий гонтом, долівка глинобитна. Перевезена до Музею в 1969 р.


{29} – Гончарна піч з с.Великі Ком’яти Виноградівського району – реконструйована в 1984 р.


Адреса: м.Ужгород, вул.Капітульна, №33-а
Працює щодня, крім вівторка.
Влітку: 10.00-18.00, на території можна гуляти до 20.00.
Взимку: 9.00-17.00


А тут усі світлини разом: