Етнографічний реґіон: Середня Наддніпрянщина
Етнографічне районування України
Мабуть, скільки існує українська етнографія, стільки й точаться суперечки про етнографічне районування України. Мало не кожен науковець має свою власну − найдостовірнішу для нього − версію. У давніх і новітніх розробках варіюються назви територій, їх межі та перехідні зони, ба навіть самі принципи побудови карт, що і є зазвичай вирішальним. Адже картографування особливостей народного будівництва, традиційного вбрання, гончарного посуду, мовних діалектів не обов’язково дає однакові результати. Має значення і часовий зріз, зафіксований у конкретній роботі.
Чітко окреслена межа окремого реґіону на такій карті теж є досить умовною. Вона позначає тільки орієнтовну середину смуги перехідної зони, на якій зустрічаються ознаки сусідніх реґіонів чи етнічних груп. А ця перехідна зона може бути завширшки кількадесят кілометрів…
Відтак, не претендуючи на вичерпність інформації і абсолютну істину, подаємо тут карти, якими користуємося самі − а разом і інші розробки різних авторів.
Відео “Перекривання Шевченкової хати у селі Моринці на Черкащині”
Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО
Перекривання Шевченкової хати у селі Моринці на Черкащині: Національний заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка”.
Докладніше див. ТУТ »
Програма-запитальник “УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ЖИТЛО”, 1969
Українське народне житло. Програма-запитальник для збирання матеріалів до “Регіонального історико-етнографічного атласа України, Білорусії та Молдавії”. – Київ: Наукова думка, 1969. – 28 с., іл.
Методичний матеріал для записування відомостей про традиційну народну архітектуру. Містить малюнки і схеми. Робота над “Регіональним історико-етнографічним атласом”, для якого було створено цю програму, нині вже підходить до завершення…
Continue reading “Програма-запитальник “УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ЖИТЛО”, 1969″
Книга “Музеї народної архітектури України” − Зоя ГУДЧЕНКО, 1981
Зоя Гудченко. Музеї народної архітектури України. − Київ: Будівельник, 1981. − 120 с., іл. − Бібліографія на стор.117.
У книзі детально розглядаються музеї-скансени Києва, Львова, Переяслава-Хмельницького, Ужгорода і локальні музеї у сільській місцевості Закарпаття. Охарактеризовані особливості народного будівництва різних історико-етнографічних територій України. Висвітлюються специфіка музеїв просто неба, структура організації, особливості сприйняття пам’яток у природному оточенні тощо. Розрахована на широке коло читачів.
Continue reading “Книга “Музеї народної архітектури України” − Зоя ГУДЧЕНКО, 1981″
Книга “ОРНАМЕНТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХАТИ” – Вадим ЩЕРБАКІВСЬКИЙ, 1980
Вадим Щербаківський. Українське народне мистецтво. – Кн.3. – Орнаментація української хати. – Рим, 1980. – 104 с., іл.
З передмови автора:
“Матеріял, представлений у цій книжці, показує незначну частину того багатого етнографічного матеріялу, який перед великою російською революцією був зібраний по різних українських музеях і приватних збірках…
Представлені тут малюнки належать здебільшого до колишніх збірок мого брата, трагічно загинулого 6 червня 1927 року в Києві – Данила Щербаківського, а почасти до збірки інж.арх.К.Мощенка, колишнього директора Етнографічного Відділу Полтавського Земського Музею. Декілька малюнків із збірки проф.В.Г.Кричевського, відомого нашого архітекта і маляра, і врешті мої власні фотографії, зроблені з натури ще між 1900 і 1911 роками на Київщині.
Я вважаю необхідним опублікувати цей матеріял… тим більше, що він має велику етнографічну цінність і насвітлює деякі особливі сторінки української народної мистецької творчости, невідомі навіть багатьом спеціалістам”.
Continue reading “Книга “ОРНАМЕНТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХАТИ” – Вадим ЩЕРБАКІВСЬКИЙ, 1980″
Монографія “Українське народне багатоголосся” – Леопольд ЯЩЕНКО, 1962
Леопольд ЯЩЕНКО. Українське народне багатоголосся – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1962. – 236 с., нот.
Праця присвячена історії українського народного багатоголосся, теоретичному аналізу його структурних форм та виконавських принципів, питанням взаємозв’язків народного багатоголосся і професійного пісенно-хорового мистецтва.
Може служити посібником для викладачів та студентів середніх і вищих музичних навчальних закладів, а також для керівників самодіяльних та професійних хорових колективів, композиторів, музикознавців, фольклористів.
Continue reading “Монографія “Українське народне багатоголосся” – Леопольд ЯЩЕНКО, 1962″
Книга “Народна кераміка Наддніпрянщини” − Олександра ДАНЧЕНКО, 1969
Олександра Данченко. Народна кераміка Наддніпрянщини. − Київ: Мистецтво, 1969. − 143 с., іл.
Чудова книжка про етнографічні експедиції Правобережною Наддніпрянщиною − і про їх наслідки та висновки. Містить багатий ілюстративний матеріал.
Continue reading “Книга “Народна кераміка Наддніпрянщини” − Олександра ДАНЧЕНКО, 1969″
Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі-Хмельницькому – ЗНАЙОМСТВО
Будівництво першого в Україні Музею народної архітектури та побуту просто неба почалося 1964 року на Татарській горі – околиці Переяслава-Хмельницького. Територія його становить нині 25 гектарів. Вперше у вітчизняній музейній практиці тут створено хронологічний ряд музейної експозиції від епохи пізнього палеоліту до п’ятидільного будинку кінця ХІХ століття. Проте центральне місце в Музеї відведене сільським хатам і садибам.
В експозиції Музею представлено насамперед традиційний побут Середньої Наддніпрянщини. Музей на офіційному сайті Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”: niez.com.ua/museums/about-museum/681 [веб-архів]. |
||
Музей народної архітектури та побуту в Переяславі – ГАЛЕРЕЯ СВІТЛИН (1993)
Маємо нагоду поділитися з вами чудовою галереєю світлин експозиції Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі-Хмельницькому, вибраних з альбому “Скарби нашої пам’яті”, що побачив світ у київському видавництві “Мистецтво” 1993-го року.
Музей висвітлює оригінальні архітектурні експонати і реконструкції різного часу, а збирана від 1950-х років фондова колекція дозволяє цілісно й переконливо відтворити в інтер’єрах традиційний побут. Тож на світлинах бачимо і краєвиди, і хати зблизька, і окремі прикметні експонати з тогочасної експозиції…
Автор фото – Станіслав КРЯЧКО.
Continue reading “Музей народної архітектури та побуту в Переяславі – ГАЛЕРЕЯ СВІТЛИН (1993)”
Фотоальбом “СКАРБИ НАШОЇ ПАМ’ЯТІ” − 1993 (українською та англійською)
Скарби нашої пам’яті: Фотоальбом / Фото: Станіслав КРЯЧКО; Упорядники Михайло СІКОРСЬКИЙ і Лариса ТИННА. − Київ: Мистецтво, 1993. − 192 с.: іл. − Текст укр., англ.
Альбом присвячений нинішньому Національному історико-етнографічному заповіднику “Переяслав” і впорядкований за участю його засновника Михайла Івановича СІКОРСЬКОГО. Тут висвітлено фрагменти експозицій кількох музеїв, що входять до складу Заповідника. Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини належить окремий розділ.
Народна творчість − першооснова духовної культури кожного народу, її душа і невичерпне джерело. Переяслав-Хмельницький історико-етнографічний заповідник, що на Київщині, є однією з таких скарбницею української національної культури. У Переяславському Музеї народної архітектури та побуту зібрано понад п’ятдесят пам’яток дерев’яної архітектури Середньої Наддніпрянщини ХІХ ст. Окремий розділ заповідника присвячено розповіді про ремесла та промисли пореформеного села. Серед музейних експонатів є унікальні колекції українського народного вбрання та вжиткового мистецтва.
Альбом адресовано шанувальникам старовини і українського народного мистецтва.
Continue reading “Фотоальбом “СКАРБИ НАШОЇ ПАМ’ЯТІ” − 1993 (українською та англійською)”
