Етнографічний реґіон: Середня Наддніпрянщина

Мабуть, скільки існує українська етнографія, стільки й точаться суперечки про етнографічне районування України. Мало не кожен науковець має свою власну − найдостовірнішу для нього − версію. У давніх і новітніх розробках варіюються назви територій, їх межі та перехідні зони, ба навіть самі принципи побудови карт, що і є зазвичай вирішальним. Адже картографування особливостей народного будівництва, традиційного вбрання, гончарного посуду, мовних діалектів не обов’язково дає однакові результати. Має значення і часовий зріз, зафіксований у конкретній роботі.

Чітко окреслена межа окремого реґіону на такій карті теж є досить умовною. Вона позначає тільки орієнтовну середину смуги перехідної зони, на якій зустрічаються ознаки сусідніх реґіонів чи етнічних груп. А ця перехідна зона може бути завширшки кількадесят кілометрів…

Відтак, не претендуючи на вичерпність інформації і абсолютну істину, подаємо тут карти, якими користуємося самі − а разом і інші розробки різних авторів.

Зазвичай карта буває доцільна, коли треба зорієнтуватися, яких реґіональних особливостей можна чекати серед знахідок майбутньої експедиції. Тож для власної роботи маємо карту-схему історико-етнографічного районування України, за якою створювалася експозиція Національного музею народної архітектури та побуту в Києві − похідну від розробок архітектора Віктора САМОЙЛОВИЧА. Один з варіантів цієї ж самої карти зараз прикрашає головну сторінку нашого сайту. А для західного − карпатського реґіону, дуже розмаїтого з етнографічного погляду, маємо й детальнішу розробку з тих самих джерел.

Витоки етнографічних відмінностей у побуті різних регіонів зазвичай слід шукати у природніх умовах, властивих певному краю. Клімат, наявність чи відсутність лісів, гірська чи рівнинна місцевість зумовлюють характерні риси народного будівництва й господарювання. Це неважко помітити, зіставивши етнографічне районування з фізико-географічним та гіпсометричним − картою рельєфу.

Коли ж ідеться про ІСТОРИЧНИЙ аспект етнографічного районування України, показовою є карта діалектів української мови, яка вказує на орієнтовні межі розселення давніх племен по території України. Свою роль відіграв також і дореволюційний адміністративно-територіальний поділ території України на губернії та повіти; приклад такої карти, укладеної за станом на 1 вересня 1917 року, колись був звантажений нами у нетрях Інтернету…

Ескізи інших варіантів карт етнографічного районування України подаємо в галереї:
 

За надіслану карту дякуємо Олі Лотоцькій.

 

Ще одна цікавина − етнографічна карта Європи 1918 року. Роздивитися її як слід можна тільки в максимальному розмірі − 4500×3665 (3,8 Mb).

Щоб побачити велике зображення, клацаємо на картинці або ТУТ »

Джерело: http://uzoranet.livejournal.com

А цей картографічний шедевр створений знаменитим німецьким картографом Іоганном Гоманом. Назва в перекладі з латинcької звучить так: “Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії” − 1712 (чи 16) рік!

Так само дивимося велике зображення − 1676×1400 (612 Kb).

Джерело: Facebook, сторінка “From Ukraine With Love”
 

---

УСІ КАРТИ в кращій якості одним архівом − JPG (ZIP) − 91,4 Mb

---

Шановне товариство! Якщо хтось має ще якісь варіанти карт етнографічного районування України та прилеглих земель − надішліть їх, будь-ласка, нам на адресу: etno.ua@gmail.com

Разом зберемо якнайповнішу колекцію − це важливий доробок багатьох людей!

---

 

ОКРЕМІ ТЕМАТИЧНІ ВИДАННЯ Й ПУБЛІКАЦІЇ:

1. Степан МАКАРЧУК. Історико-етнографічні райони України (Навчальний посібник). − Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012. − 352 с., 53 іл. − pdf
2. Михайло ГЛУШКО. Етнографічне районування України: стан, проблеми, завдання (за матеріалами наукових досліджень другої половини ХХ – початку ХХІ століть) / Вісник Львівського університету. Серія історична. − Львів, 2009. − С.179-214. − lnu.edu.ua − pdf.
3. Михайло ГЛУШКО. Середнє Полісся у системі етнографічного районування України: локалізація, межі (за матеріалами наукових досліджень другої половини ХХ – початку ХХІ століть) / Вісник Львівського університету. Серія історична. − Львів, 2008. − С.15-33. − lnu.edu.ua − pdf.
4. Михайло ГЛУШКО. Історико-етнографічне районування Галичини: сучасний стан // Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2009. – №1. – С.8–18. – nbuv.gov.ua – pdf.
5. Андрій КОРОЛЬКО. Межі Покуття в історико-картографічних та етнографічних дослідженнях 16 – початку 21 ст. // Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис “Галичина”. – 2011. – Ч.18-19. – С.127–138. nbuv.gov.ua – pdf.

 

Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО

Дивитися на YouTube »

Перекривання Шевченкової хати у селі Моринці на Черкащині: Національний заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка”.

Докладніше див. ТУТ »

 

Українське народне житло. Програма-запитальник для збирання матеріалів до “Регіонального історико-етнографічного атласа України, Білорусії та Молдавії”. – Київ: Наукова думка, 1969. – 28 с., іл.

Методичний матеріал для записування відомостей про традиційну народну архітектуру. Містить малюнки і схеми. Робота над “Регіональним історико-етнографічним атласом”, для якого було створено цю програму, нині вже підходить до завершення…

Continue reading “Програма-запитальник “УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ЖИТЛО”, 1969″ →

Музеї народної архітектури України / Зоя Гудченко. − Київ: Будівельник, 1981. − 120 с., іл. − Бібліографія на стор.117.

У книзі детально розглядаються музеї-скансени Києва, Львова, Переяслава-Хмельницького, Ужгорода і локальні музеї у сільській місцевості Закарпаття. Охарактеризовані особливості народного будівництва різних історико-етнографічних територій України. Висвітлюються специфіка музеїв просто неба, структура організації, особливості сприйняття пам’яток у природному оточенні тощо. Розрахована на широке коло читачів.

Continue reading “Книга “Музеї народної архітектури України” − Зоя ГУДЧЕНКО, 1981″ →

Орнаментація української хати // Українське народне мистецтво / Вадим Щербаківський. – Кн.3. – Рим, 1980. – 104 с., іл.

З передмови автора:

“Матеріял, представлений у цій книжці, показує незначну частину того багатого етнографічного матеріялу, який перед великою російською революцією був зібраний по різних українських музеях і приватних збірках…

Представлені тут малюнки належать здебільшого до колишніх збірок мого брата, трагічно загинулого 6 червня 1927 року в Києві – Данила Щербаківського, а почасти до збірки інж.арх.К.Мощенка, колишнього директора Етнографічного Відділу Полтавського Земського Музею. Декілька малюнків із збірки проф.В.Г.Кричевського, відомого нашого архітекта і маляра, і врешті мої власні фотографії, зроблені з натури ще між 1900 і 1911 роками на Київщині.

Я вважаю необхідним опублікувати цей матеріял… тим більше, що він має велику етнографічну цінність і насвітлює деякі особливі сторінки української народної мистецької творчости, невідомі навіть багатьом спеціалістам”.

Continue reading “Книга “ОРНАМЕНТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХАТИ” – Вадим ЩЕРБАКІВСЬКИЙ, 1980″ →

Леопольд ЯЩЕНКО. Українське народне багатоголосся – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1962. – 236 с., нот.

Праця присвячена історії українського народного багатоголосся, теоретичному аналізу його структурних форм та виконавських принципів, питанням взаємозв’язків народного багатоголосся і професійного пісенно-хорового мистецтва.

Може служити посібником для викладачів та студентів середніх і вищих музичних навчальних закладів, а також для керівників самодіяльних та професійних хорових колективів, композиторів, музикознавців, фольклористів.

Continue reading “Монографія “Українське народне багатоголосся” – Леопольд ЯЩЕНКО, 1962″ →

Народна кераміка Наддніпрянщини / Олександра Данченко. − Київ: Мистецтво, 1969. − 143 с., іл.

Чудова книжка про етнографічні експедиції Правобережною Наддніпрянщиною − і про їх наслідки та висновки. Містить багатий ілюстративний матеріал.

Continue reading “Книга “Народна кераміка Наддніпрянщини” − Олександра ДАНЧЕНКО, 1969″ →

	Будівництво першого в Україні Музею народної архітектури та побуту просто неба почалося 1964 року на Татарській горі – околиці Переяслава-Хмельницького. Територія його становить нині 25 гектарів. Вперше у вітчизняній музейній практиці тут створено хронологічний ряд музейної експозиції від епохи пізнього палеоліту до п’ятидільного будинку кінця ХІХ століття. Проте центральне місце в Музеї відведене сільським хатам і садибам. В експозиції Музею представлено насамперед традиційний побут Середньої Наддніпрянщини. Музей на офіційному сайті Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”: niez.com.ua/museums/about-museum/681 [веб-архів].

  Continue reading “Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі-Хмельницькому – ЗНАЙОМСТВО” →

Маємо нагоду поділитися з вами чудовою галереєю світлин експозиції Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі-Хмельницькому, вибраних з альбому “Скарби нашої пам’яті”, що побачив світ у київському видавництві “Мистецтво” 1993-го року.

Музей висвітлює оригінальні архітектурні експонати і реконструкції різного часу, а збирана від 1950-х років фондова колекція дозволяє цілісно й переконливо відтворити в інтер’єрах традиційний побут. Тож на світлинах бачимо і краєвиди, і хати зблизька, і окремі прикметні експонати з тогочасної експозиції…

Автор фото – Станіслав КРЯЧКО.

  Continue reading “Музей народної архітектури та побуту в Переяславі – ГАЛЕРЕЯ СВІТЛИН (1993)” →

Скарби нашої пам’яті: Фотоальбом / Фото: Станіслав Крячко; Упорядники Михайло Сікорський і Лариса Тинна. − Київ: Мистецтво, 1993. − 192 с.: іл. − Текст укр., англ.

Альбом присвячений нинішньому Національному історико-етнографічному заповіднику “Переяслав” і впорядкований за участю його засновника Михайла Івановича СІКОРСЬКОГО. Тут висвітлено фрагменти експозицій кількох музеїв, що входять до складу Заповідника. Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини належить окремий розділ.

Народна творчість − першооснова духовної культури кожного народу, її душа і невичерпне джерело. Переяслав-Хмельницький історико-етнографічний заповідник, що на Київщині, є однією з таких скарбницею української національної культури. У Переяславському Музеї народної архітектури та побуту зібрано понад п’ятдесят пам’яток дерев’яної архітектури Середньої Наддніпрянщини ХІХ ст. Окремий розділ заповідника присвячено розповіді про ремесла та промисли пореформеного села. Серед музейних експонатів є унікальні колекції українського народного вбрання та вжиткового мистецтва.

Альбом адресовано шанувальникам старовини і українського народного мистецтва.

Continue reading “Фотоальбом “СКАРБИ НАШОЇ ПАМ’ЯТІ” − 1993 (українською та англійською)” →