За виданням:
Музей народної архітектури та побуту України, 1969 // Звід пам’яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн.1, ч.2.: М-С. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві “Українська енциклопедія” ім.М.Бажана, 2003. − С.751-799.
Займає рівну ділянку в центрі Музею, поряд з дібровою. До його складу входять оригінальні пам’ятки традиційного будівництва українського Полісся. Три експозиційні групи представляють Волинське Полісся в межах Волинської обл., Лівобережне Полісся в межах північних районів Сумської та Чернігівської обл., Правобережне Полісся в межах північних районів Київської, Житомирської та Рівненської областей.
Експозиція налічує 48 пам’яток, об’єднаних у регіональні, тематичні й садибні експозиційні групи. Характерним для народного будівництва Полісся є збереження у будівельних традиціях багатьох реліктових прийомів зведення споруд та співіснування їх з новішими. Тут можна простежити шлях розвитку будівельних традицій з відмінними для кожного регіону архітектурними прийомами, що формувалися історично. На цьому терені рівнобіжно існували каркасні споруди з кроквами та сохами і прадавні будівельні структури у зрубі. Специфічність такого поєднання простежується в характері етнічних, регіональних та локальних комплексів. їхня своєрідність виявляється у головних функціональних типах споруд: господарських, виробничих, громадських, культових.
Комплекс створювався протягом 1970-х рр. Паралельно проводилися польові дослідження регіону. Архітектурні експозиції формували науковці музею Сергій Верговський, Петро Вовченко (з 1975), Раїса Свирида. Етнографічні дослідження і формування побутово-етнографічних експозицій здійснювалися під керівництвом Лідія Орел, за участю Валентини Бойченко, Ігоря Мойсеева, Людмили Пономар.
| ВОЛИНСЬКЕ ПОЛІССЯ, 16 – поч.20 ст. |
Займає північну частину комплексу. Налічує вісім пам’яток, об’єднаних у три садибні експозиції. Передбачається доповнити комплекс культовою будівлею і гончарним горном. Традиційна культура краю має спільні риси з культурою населення Побужжя, містить архаїчні форми, характерні для всіх історико-етнографічних регіонів України. Поряд з традиційним групуванням споруд садиби в блоки будівель навколо внутрішніх дворів (підварки окружні, погонні двори) тут поширені також садиби, де будівлі стоять окремо навколо двору.
Житло і господарські споруди тут зі зрубними немащеними стінами, дахи на кроквах, криті соломою. Переважають видовжені клуні на двох сохах. До наших днів дійшов і прадавній тип квадратної клуні з рубленими стінами та шатровим дахом на кроквах. Розповсюджені вітряки “козлового” типу з підпертим “козлами” стовпом (“королем”) і водяні млини з широким колесом, що повільно оберталося течією, без греблі.
Традиції храмобудування мають дві тенденції. Переважають церкви, подібні до житла зі зрубними стінами й з дахами на кроквах, критими гонтом чи соломою, інші зі зрубними банями, що мають присадкуваті пропорції та пластичну наповненість широких барокових верхів. Зрідка трапляються храми з “королівськими” (сошними) банями. Будівельні традиції регіону не відзначаються таким розмаїттям будівельних типів і прийомів, як Правобережне Полісся.
Окружний двір 1857 р. з с.Солов’ї, Старовижівський р-н, Волинська обл.
Власне хата курна. Зрубні стіни “миті” зсередини. Стеля з плах, укладених поздовж на зруб і поперечний сволок; у кутку біля печі лучник для освітлення хати лучиною з кайдуба. Вікна без луток, рами вставлені у віконні прорізи, розтесані у сусідніх вінцях. Сіни прохідні. Двері у сінях на “вирії”, полотно з колених дощок, в’язаних на рамі.
У хаті курна піч на дерев’яній основі – “на кругах”. Обладнання традиційне: лави, мисник, стіл на покуті, піл, жердки. У сінях лава і піл для спання влітку, а також полиці для посуду.
У садибі експонуються традиційні предмети побуту та знаряддя праці: у хаті – полотняний одяг, колиска; унікальні колекції “сивого” гончарного посуду з с.Рокита Старовижівського р-ну, у господарських приміщеннях – дерев’яні плетені борони, сохи, велетенські кайдуби та лотки для зерна; у колешні – сукновальне знаряддя.
Садиба сер.19 – поч.20 ст., Волинське Полісся
Складається з хати, клуні, кузні, шпихліра. Передбачається також будівництво хліва. Всі будівлі згруповані навколо спільного двору.
Хата 19 ст. з с.Полиці, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл.
Всередині хати “миті” стіни, на кожній – різьблені посвяти, одна з них датована 1871. Вікна без луток, з рамами, вставленими зсередини у розтесані в сусідніх вінцях віконні отвори. Вікон троє: два з чола, одне напільне, причілкове вікно відсутнє (це пов’язано зі звичаєм прибудовувати з причілка комору). Піч курна, глинобитна на дерев’яній основі. Вздовж чільної та причілкової стін – лави. Піл настелено на привалок печі і причілкову ( “мерцову”) лаву. Біля чолової стіни – посвіт з кайдуба, виведеного крізь стелю й горище за дах. Вздовж полу жердка для одягу. В хаті на стіні мисник з дверцятами та полиця для посуду, які належали власникам цієї хати. Обладнання доповнене традиційною тканиною, одягом, предметами побуту, посудом тощо.
За переказами, клуню у садибі ставила родина, куплена видраницьким паном і поселена на ділянці лісу, де вона мала вирубати дерева і звести будівлі садиби. Це підтверджує і характер будівельного матеріалу клуні – сосна різного діаметру від 8 до 35 см з суцільної вирубки.
Старовинний тип “круглої” (квадратної) клуні, зруб якої в’язано простими врубками, з тесаної “на костку” сосни. Стіни посередині зв’язані глицями. Перед однопільними на “вирії” воротами – піддашок на стовпах. Дах чотирисхилий, на кроквах без наріжників, критий соломою парками.
Кузня поч.20 ст. з с.Залюття, Старовижівський р-н, Волинська обл.
Шпихлір (шпихір) поч.20 ст. з с.Заброди, Ратнівський р-н, Волинська обл.
Холодна надвірна комора для зберігання продуктів харчування. Квадратна клітка рублена з соснових плах, встановлена на високих стоянах. Підлога і стеля дощані. По периметру стін, на випусках верхніх вінців укладено платви, які утворюють піддашок перед дверима і в які врубуються крокви чотирисхилого даху, критого соломою парками.
Садиба 16–17 ст., Ратнівщина
Складається з хати й шпихліра, огороджених жердками на розсипках. Господарські будівлі відсутні (можуть стояти у підварку, окремо від садиби).
Хата 1587 р. з с.Самари (хутір Верестя), Ратнівський р-н, Волинська обл.
Однодільна без сіней, виведена на соснових підвалинах у зруб. Стіни рублені з різаних соснових плах, в’язаних “замками”. Посеред “мерцової” (причілкової) стіни – дата арабськими цифрами без посвяти, з латинською літерою “г”. Стеля (повал) з різаних плах, без додаткового утеплення, укладена поздовж на зруб і поперечний сволок, позначений чотирикінцевим хрестом. Дах двосхилий, на кроквах, з піддашшями і “дармовисами” на причілках. Критий соломою (первісно – колотими дошками). Дощані “щити” на причілках з вітровими дошками вивершені кониками та рогами. Бікна без луток, волокові, з дерев’яними засувками; передпічне вікно з рамою на 12 малих шибок. Двері на “вирії”, з дощок, в’язаних шпугами.
Шпихлір (шпихір) 17 ст. з с.Самари (хутір Козувате), Ратнівський р-н, Волинська обл.
Квадратна клітка на соснових підвалинах, спертих на масивні дубові окоренки (лежні). Стіни з соснових плах, в’язаних “замками”. Підлога дощана. Стеля з дощок, настелених повздовж, по зрубу і поперечному сволоку. Дах двосхилий, на кроквах, критий соломою парками, утворює перед дверима піддашок, вітрові дошки мають орнітоморфне завершення, “щити” зашиті дошками, лаз на горище крізь дверцята у “щиті”. З причілка дармовис прикрашено косим хрестом у квадраті і зубцями. Двері на “вирії”.
| ПРАВОБЕРЕЖНЕ ПОЛІССЯ, 17–20 ст. |
Займає центральну частину експозиції. Налічує 28 споруд, згрупованих за будівельними типами. Незважаючи на спільність будівельних традицій і матеріалів (зокрема, немащених рублених стін та дощаних покрівель), кожна споруда вирізняється своєрідністю. Складність будівельних традицій полягає у співіснуванні найархаїчніших рис народного будівництва з традиціями пізніших часів. Дерев’яні стіни, поширені у всіх спорудах, зведені по сохах взаміт і зрубом. Останній існує в численних різновидах: без врубок – в’язаний на кілках, в’язаний круглими врубками, врубками “зі щоками”, “в кань”, “у замок”.
Зруб застосовується в конструкції стін й дахів. Зрубний дах зустрічається у двох варіантах – двосхилим накотом і шатром. Сошні дахи побутують у всіх функціональних типах будівель, включаючи житло, тут вони співіснують з традицією дахів на кроквах, яка є панівною в інших регіонах. Етапи розвитку народного житла простежуються від первісного куреня з центральним вогнищем до однокамерних хат з курними печами. Зберігаються різні варіанти прибудови до хати комор і сіней. Хати, стебки, токи й хліви з дахами на підсішках-“дідках” споріднені за архітектурою з маловивченими храмами, в яких основою шатрових верхів є центральний масивний підсішок-“король”.
Комплекс культових будівель, 17–19 ст.
Воскресенська церква 1789 р. з с.Кисоричі, Рокитнівський р-н, Рівненська обл.
Тридільна, зведена з соснового кругляка за поширеною у давньоруську добу технікою в’язання вінців верхніми драчками та круглими врубками. Бані чотирикутні, вивершені чотирикутними зрубними шатрами й ліхтарями. Центральна баня має архаїчний перехід від стін до підбанника через поздовжні балки. Оригінальні верхи втрачено 1877 р. – є припущення, що вони були на “королях”. Під час перебудови церкви при підготовці святкування 900-річчя утвердження християнства на Русі верхи відтворено за аналогами церкви в с.Синкевичі (тепер Республіка Білорусь).
Дзвіниця 1777 р. з с.Великий Жолудськ, Володимирецький р-н, Рівненська обл.
Каплиця 17–18 ст. з с.Клесів, Сарненський р-н, Рівненська обл.
За переказами, зведена пастухами на пагорбі над річкою біля старої “священної” берези, з-під якої било джерело.
Одноверха, зрубна. Стіни з соснового кругляка, в’язаного верхніми круглими врубками і драчками. Верх шатровий, сошний з центральним стовпом “королем”, врізаним у хрестовину, укладену по дощаній стелі. Дах критий драницею по ключах і латах, верх “короля” виходить за дах і має антропоморфну форму. Вікна без луток, розтесані у сусідніх вінцях. Рами розраховані на круглі гутні шибки.
У 18 ст. до каплиці прибудовано з соснового брусся бабинець з невеликою вежею, встановленою на перекритті, та подібним шатром з антропоморфним завершенням.
Рідкісний зразок давньої храмової споруди.
Місцевий тип клуні для зберігання й обмолоту збіжжя. Квадратна клітка, рублена з соснових плах, в’язаних простими врубками з випусками. Дах шатровий, зрубний, з неущільненими між собою вінцями, перекладеними один на другий, критий драницею. На менший вінець вгорі накладено дощану стелю (“подок”), яку вкрито болотною травою ( “вишій”).
Унікальна господарська споруда.
Ток (клуня) Михайленка поч.20 ст. з с.Кишин, Олевський р-н, Житомирська обл.
Квадратний, зведений у зруб з соснових брусів, в’язаних простими врубами з випусками. Дах чотирисхилий, критий по кроквах короткою драницею, тибльованою до лат. Однопільні ворота на бігуні.
Дворище 17–20 ст., Прип’ятське Полісся
Складається з двох хат, двох токів, хліва, стебки і кліті. Хати стоять на одному подвір’ї, до них наближені кліть і стебка. Окремо – ток і хлів, один ток розміщено через дорогу – на вигоні. Експонується як зразок ведення спільного господарства великою патріархальною родиною-дворищем.
Хата 1697 р. з с.Біловіж, Рокитнівський р-н, Рівненська обл.
Однодільна, без сіней. Зведена у зруб з соснового кругляка, в’язаного верхніми драчками і врубками. Стеля з поздовжніх дощок, укладених на зруб і поперечні сволоки, утеплена піском. Дах двосхилий на двох сохах, встановлених перед причілком і біля дверей, критий драницею, укладеною на “запі-сочник” й коньковий прогін і спертий у закрилини. Бікна волокові без луток. Стіновий димоволок розміщено над припічком курної печі. Обладнання традиційне, з ознаками архаїчності. Під “запісочниками” у стіни врубані жердки-гряди. Піч без комина, курна, бита з глини на дощаному поду, укладеному на сохах і підвалинах. На розі печі – стовпчик-“дідок”,на який спирається поздовжня жердка перед полом. Дощаний піл і масивні плахи-лави укладені на сохи. Перед піччю плетений з лози, мащений глиною кіш для виведення диму з лучини, яку палять для освітлення хати. На покуті діжа, накрита надіжницею, біля покуті у стіну забитий “свічарник” з рушником.
Перед полом – бодня для одягу, стіл під тканим вузьким настільником, перетканим червоними смугами. На сінешній стіні на двох кілках висять ночви, що використовувалися як полиця. На “мерцовій” стіні різьблена посвята з датою. Давній тип однодільного житла 17 ст.
Хата 18 ст. з с.Гажин, Наровлянський р-н, Гомельська обл. (тепер Республіка Білорусь)
Первісно складалася з клітки хати й тристінка сіней, згодом у сінях вигороджено вузьку комору. Рублена з соснового кругляка, в’язаного верхніми драчками і врубками, з шестигранними затесами вінців на кінцях для спрощення форми врубок. Стеля дощана поздовжня, укладена на поперечних сволоках, що спираються на поздовжній сволок. Дахи двосхилі (окремі над хатою й сіньми), рублені накотом, криті драницею, спертою у закрилини. Бікна волокові без луток з дерев’яними засувками.
Піч курна, глинобитна, на дерев’яному помості, укладеному на масивний брус, врубаний у стіни. Посеред хати лучник – плетений та обмащений глиною кіш, з підвішеним до нього “залізом” для спалювання лучини. Перед полом дерев’яна колиска. На жердці традиційний одяг. У сінях дерев’яний та плетений посуд, “жень” – п’ятнадцятиметровий плаский ремінь, плетений косицею з лосиної шкіри (щоб лазити на дерево до вулика), пішня для довбання борті та ін.
Видовжений, багатокутний зі стінами, рубленими з соснових плах. Утворений двома тристінками, з’єднаними шулою й воротами. Для стійкості зруб поверху обв’язаний гнутими брусами-глицями. Дах двосхилий, на двох сохах з перекладом, на який навішено ключі, критий короткою драницею, тибльованою до лат. Тік для обмолоту займає середину, проти воріт, ліворуч – засторонок з дощаним подом для снопів, праворуч – стеля – “вишки” для сіна. Ток використовувався як клуня, і як сілник – клуня для зберігання корму худобі.
Ток (клуня) 19 ст. з с.Біловіж, Рокитнівський р-н, Рівненська обл.
Видовжена клітка з тесаних соснових плах. Дах двосхилий, на двох підсішках (“дідках”), врубаних у поперечні стіни, з перекладом, на який навішено ключі, критий короткою драницею, прикріпленою тиблями до лат.
Щити зашиті коленими дошками взакидку у пази “дідків”. Однопільні ворота навішені на вушак бігуном із сучком.
Хлів 19 ст. з с.Біловіж, Рокитнівський р-н, Рівненська обл.
Видовжений, з рубленими стінами з тесаних соснових плах, в’язаних простими врубками з випусками. Дах двосхилий, на трьох підсішках ( “дідках”), врубаних у поперечні стіни та поперечну балку. Поверху “дідки” обв’язані прогоном, на який навішено ключі з латами. Критий короткою драницею, тибльованою до лат. Однопільні ворота на бігунах розміщені на поздовжній стіні.
Зрубна, з соснового тесаного брусся. Стеля з дощок, укладених поздовж на зруб і на поперечний сволок, утеплена піском. Дах двосхилий, на двох, зв’язаних перекладом підсішках ( “дідках”), врубаних у верхні вінці стін, критий драницею, укладеною на прогон і зруб та спертою в закрилини.
Кліть 19 ст. з с.Березове (хутір Зайці), Рокитнівський р-н, Рівненська обл.
Холодна комора для зберігання збіжжя та побутових речей. Клітка зрубу на стоянах зведена з соснового кругляка з нижніми драчками і врубками. Підлога дощана. Дах двосхилий, рублений накотом, критий драницею, спертою у закрилини, утворює піддашок перед дверима.
Садиба 19 ст., Володимиреччина
Експозиційно не завершена. Має складатися з невідтвореного підварка (господарського подвір’я) і довгої хати, що експонується. Традиція зведення підварків збереглася як релікт з системою дворів та подвір’їв великої неподільної патріархальної родини-дворища за часів Литовської держави.
Хата поч.19 ст. з с.Мульчиці, Володимирецький р-н, Рівненська обл.
Експонуються традиційні тканини і полотняний одяг, характерний для реґіону.
Садиба кін.18–19 ст., Коростенщина
Експозиційно не завершена. Складається з хати, стебки, пасіки, огорожі з частоколу з хвіртками та воротами, верх яких різьблено спіралями (ворота 1924, привезені з с.Межирічка, Коростенський р-н Житомирська обл.). Біля садиби при дорозі – хрест-каплиця. У садибі передбачається встановити ток із с.Михай-лівка Коростенського р-ну, на вигоні – ток із с.Мацьки Овруцького р-ну.
Хата кін.18 – 19 ст. з с.Бехи, Коростенський р-н, Житомирська обл.
Піч напівкурна, на дубових масивних підвалинах, встановлених на каменях, з глинобитним подом. Цегляний комин оздоблено глибоким рельєфним “дзеркалом”. Є запічок, який освітлюється запічним віконцем на дві шибки, без луток. Перед піччю – “світач” з плетеним мащеним кошем і кованим “залізом” для спалювання лучини. Попід чоловою й причілковою стінами широкі лави, укладені на врубані у стіни підкоси і зв’язані між собою на покуті зубцями. Попід напільною стіною над полом і за піччю – жердки, на яких висить одяг, килими і подушки. Над дверима від сволока до пільної стіни – мисник, оздоблений фігурним “коником”. На покуті образи на полиці-божнику під довгою завіскою від середини чолової стіни до середини поздовжнього сволока. Експонується стіл 18 ст. з стільницею криволінійної форми; представлені вироби килимарства, традиційно розвинені на Коростенщині.
Стебка кін.18–19 ст. з с.Мединівка, Коростенський р-н, Житомирська обл.
Тепла наземна комора (для зберігання овочів), перед дверима – піддашок на двох стовпцях. Рублена з вільхових плах, в’язаних архаїчними врубками “у вугло”. Вінці стін покладено на мох, стеля утеплена піском. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий соломою парками.
Ток (клуня) 18 ст. з с.Мацьки, Овруцький р-н, Житомирська обл.
Рублений з соснового брусся, в’язаного простими врубками з випусками. Дах чотирисхилий на дві сохи, критий соломою парками по латах, битих до ключів тиблями. Ключі причілків навішені віялом, тибльовані на короткий переклад між наріжниками під гребенем даху. Ворота у довгій стіні на бігуні з сучком.
Ток (клуня) 19 ст. з с.Михайлівка, Коростенський р-н, Житомирська обл.
Рублений з тесаних плах: дубових – у нижній частині зрубу і соснових – у верхній. Дах чотирисхилий, на дві сохи, з ключами, критий соломою парками по латах, в’язаних до ключів лозою. Ворота на бігуні з сучком. Ток для обмолоту посередині – між сохами; навпроти воріт праворуч і ліворуч – засторонки для снопів.
Садиба 18–20 ст., Прип’ятське Полісся
Складається з хати і кліті, об’єднаних дахом, льоху, кліті, току. Передбачено відновити хлів ( “хльов”) для поросят.
Експонується як зразок одного з ранніх етапів формування тридільного планування житла з окремо поставлених будівель (хати й кліті), об’єднаних одним дахом. За легендою, хата зведена з верхів сосни, заготовленої для церкви. Рублена з соснового кругляка, в’язаного верхніми драчками і врубками. Стеля горбата, суміщена з конструкцією накотного двосхилого даху, утепленого піском і вкритого драницею по закрилинах і вільчику, закінченому спіральною волютою.
Кліть рублена з соснового кругляка. Підлога із колотих дощок. Крита разом з сіньми драницею, спертою в закрилини і закладеною у пази вільчика. Піч курна, глинобитна, зведена на дощаному поду, настеленому по двох парах підвалин, зв’язаних фігурно затесаними копилами. Піл дощаний. Лави стоять попід чоловою й причілковою стінами. Понад стінами врубано масивні плахи-гряди, перед полом – жердка, укладена на стовпець печі (“дід”).
Кліть 18 ст. з с.Березове, Рокитнівський р-н, Рівненська обл.
Холодна комора з піддашком перед дверима для зберігання збіжжя, одягу тощо. Стоїть на високих стоянах, рублена з нетовстого соснового кругляка (“лутичини”), в’язаного верхніми драчками і круглими верхніми врубками. Підлога дощана. Дах двосхилий, рублений накотом, з випусками на піддашок, критий драницею, укладеною на накот і спертою у закрилини, випущені на крючинах.
Стебка, опущена в землю на глибину, розраховану на рівень грунтових вод. Стіни рублені з дубових, ледь протесаних кругляків, в’язаних простими врубками з випусками. Дах двосхилий, накотний, з соснових кругляків, критий дерном (раж), укладеним по шару лляної костриці.
Ток (клуня) 19 ст. з с.Озеряни, Олевський р-н, Житомирська обл.
Видовжена зрубна клітка з соснових плах, в’язаних простими врубками з випусками. Дах рублений двосхилим накотом, з соснових кругляків, критий драницею. На поздовжній стіні ворота на бігуні з сучком.
Садиба пасічника 19–20 ст., Прип’ятське Полісся
На галявині у лісі. Складається з хати, стебки, хлівчука та пасіки з бортних вуликів-колод, встановлених на стоянах та розміщених на деревах. В садибі представлено архаїчний тип будівлі з порівняно пласкими дахами на поздовжніх прогонах. Експонуються знаряддя специфічного поліського бортного пасічництва. Поруч у лісі розміщено курінь, в долині – баню.
Хата 19 ст. з с.Блажове, Рокитнівський р-н, Рівненська обл.
У сінях експонується обладнання бортного пасічництва: ласьбини – коробки для стільників, жень – ремінь, щоб вилазити на дерева, маточники та снозки, кліщі для видушування меду з стільників, пішня для довбання борті та ін.
Баня сер.20 ст. з с.Михайлівка, Олевський р-н, Житомирська обл.
Дводільна, складається з вузького тристінка сіней і власне бані – рубленої з соснового брусся клітки зі стелею, укладеною дошками вздовж, і дощаною підлогою. Дах двосхилий, критий дрібною драницею, щити не зашиті. Обладнана полицями, посудом для води. У кутку – піч-кам’янка. Традиційно містилася на краю садиби, на леваді біля водойми, копанки.
Реконструкція (зведена майстрами з цього села за місцевими традиціями). Тимчасове житло, яке зводили під час робіт далеко від дому (заготівля лісу, рибальство, дальні сінокоси тощо). Стіни невисокі у три вінці, в’язані без врубок, на кілках. Дах сошний шатровий, критий драницею, що спирається на стіну й ощіп, яким обв’язано чотири сохи всередині куреня. Гребінь даху відкритий, а під ним у курені обкладено деревинами відкрите вогнище ( “горен”). Попід стінами на хвої стелили постіль. На зиму курінь обкладали дерном (раж). Дві дошки даху правили за вхід.
Стебка сер.20 ст. з с.Юрове, Олевський р-н, Житомирська обл.
Тепла наземна комора для зберігання городини. Зведена з соснового, кладеного на мох брусся, в’язаного простими врубками з випусками. Стеля дощана, утеплена піском. Дах критий драницею, укладеною на запісочники зрубу і поздовжні прогони, виставлені на підкладках.
Хлівчук поч.20 ст. з с.Грабунь, Рокитнівський р-н, Рівненська обл.
Місцева назва хліва для поросят. Зрубна видовжена клітка, зведена з соснових брусів, в’язаних простими врубками з випусками. Дах односхилий, критий драницею.
| ЛІВОБЕРЕЖНЕ ПОЛІССЯ, 18 – поч.20 ст. |
Займає східну частину комплексу. Налічує одинадцять пам’яток: садибу та окремі господарські будівлі. Експозиція не завершена, передбачається добудувати ще дві садиби та храм з дзвіницею. В усіх типах будівель найхарактернішим для цього регіону є зрубні стіни хати, мащені рудою глиною, вітряки, згруповані на пагорбах навколо села, та високі зрубні храми, що домінують над усіма будівлями. Сопші хліви й клуні зберігають архаїчні прийоми каркасного будівництва з сохами й присохами без підкосів, закопаними у землю.
Всі будівлі мають чотирисхилі дахи, криті соломою, з м’якими гребенями. Лісяні стіни хлівів, клунь і тини типові для Подесення.
У зрубах простежуються всі відомі техніки в’язання вінців. Давня розвинена культура зрубу позначилася на вітряках-кругляках, виведених восьмериками, на храмах чи оборонних вежах. Для традиційних храмів регіону характерні дуже високі стіни та могутні зрубні бані, що є вершиною розвитку традиційного храмобудування в Україні.
Садиба кін.19 – сер.20 ст., Лівобережне Полісся
Складається з хати, клуні, хліва та амбара, традиційно розміщеного через дорогу – на вигоні. Огороджена лісою.
Хата кін.19 – поч.20 ст. з с.Мамекине, Новгород-Сіверський р-н, Чернігівська обл.
На покуті довгий стіл. Настільник затканий у перебір вибіленим “валом” геометричними орнаментами. На стіні образи, рушники, ткані червоними смугами, ромбами, хрестами, картами. Експонується традиційний одяг: жіночі сорочки, шиті “біллю”, й плахти; на жердці – дерев’яна колиска, на стінах – мисник, старовинний музичний інструмент – ліра.
Неутеплена наземна комора для зберігання збіжжя, морозостійких продуктів та побутових речей. Матеріал майже всіх конструкцій – дуб. Стіни взакидку по шулах, обв’язаних ощіпом, шпаровані глиною. Дах двосхилий, порівняно плаский, з кругляків, укладених на ощіп і поздовжній прогон, які спираються випусками у закрилину з кругляка, укладеного по випущених з даху крючинах. Покрівля з дерну, по краях утримується закрилинами.
Клуня поч.20 ст. з с.Карацюбине, Коропський р-н, Чернігівська обл.
Видовжена будівля з дахом, на дві сохи, з лісяними стінами, з дубовими присохами, обв’язаними ощіпом. Ліса плетена комлями до середини, прив’язана до ощіпу гужвою. Дах чотирисхилий на ключах, критий соломою, в’язаною до лат тичками колосом донизу. На довгій стіні двопільні ворота на “куницях”.
Тут експонується стаціонарна олійниця з с. Лукнове Коропського р-ну та кіль ка переносних олійниць рамного і клинового типів.
Хлів сер.20 ст. з с.Рижки, Коропський р-н, Чернігівська обл.
На дві сохи. Лісяні стіни з дубовими присохами, обв’язаними ощіпом, з підкосами на кутах. Ліса плетена комлями зовні, щоб не поранити худобу; зверху прив’язана до ощіпу гужвою. Дах чотирисхилий, критий по ключах і латах соломою “під щітку”, в’язаною до лат перевеслами. На довгій стіні однопільні ворота, кріплені до вушака дубовою “куницею”.
Гумно поч.20 ст. з с.Ларинівка з овином 18 ст. з с.Араповичі, Новгород-Сіверський р-н, Чернігівська обл.
У глибині гумна, над обкладеним деревом підвалом (“пїходом”) з курною купольною піччю, встановлено рублену з соснового кругляка клітку овина без стелі, з підлогою (щоб не висипалося зерно) і продухами попід стінами для проходу гарячого повітря з “пїходу” і колосниками для снопів.
Клуня поч.20 ст. з с.Сахутівка, Корюківський р-н, Чернігівська обл.
Стіни зведені багатокутним видовженим зрубом. Дах чотирисхилий на двох сохах, з перекладом і ключами, критий соломою, в’язаною до лат тичками колосом донизу. Ворота на поздовжній стіні, кріпляться до ву-шаків кованими “куницями”. Простір між сохами (проти воріт) займає тік. По боках – засторонки для збіжжя.
Складається з двох приміщень, об’єднаних складним дахом на кроквах, критим соломою “під щітку”. До зрубної клітки, власне крупорушки, прилягає тупчак (назва походить від кінного привода) – окреме кругле шестикутне приміщення з лісяними стінами. Власне тупчак, нахилений круг діаметром 8 м, обертається на валу під вагою виведених на круг коней, що переступають (тупають) по рухомому кругу. Передачі, подібно до вітряка чи водяного млина, зв’язують круг з усіма механізмами крупорушки, що колись була обладнана жорнами, які згодом замінені на вальці.
Стоїть під греблею. Двоповерховий, зведений у зруб з масивних соснових брусів. Другий поверх утворює піддашок над дверима першого поверху. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий різаною дошкою. Входи на різних рівнях: з нижньої ділянки – на перший поверх, де розміщено скрині з борошном, з греблі – на другий, всередині поверхи сполучаються широкими й похилими сходами (щоб носити нагору мішки з зерном). Млин має дві пари жорен з двома водяними колесами середнього бою (первісно колеса були верхнього бою). Обладнання збереглося фрагментарно. Будівля не завершена.
Сергій ВЕРГОВСЬКИЙ, Раїса СВИРИДА
Звід пам’яток історії та культури України – Кн.1. – Ч.2. – 2003
ТЕМАТИЧНІ ПУБЛІКАЦІЇ:
Експозиція “ПОЛІССЯ” у НМНАПУ – Сергій ВЕРГОВСЬКИЙ
ФЛЕШ-ГАЛЕРЕЯ ЕКСПОЗИЦІЇ “ПОЛІССЯ”
