Категорія: СТАТТІ

Катерина МІЩЕНКО

Викладені тут загальні думки й спостереження ґрунтуються на досвіді проведення купальських свят у міських умовах різними закладами й товариствами.

Ясна річ, у кожному з таких випадків йдеться насамперед про відтворення народного свята, демонстрування його широкому загалові. Але поклавши собі мету відновлення традиційного народного свята, або ще й адаптацію його до сучасних міських умов, ми відкриваємо для себе цілком нові завдання, проблеми і перспективи. Про них і піде мова.

Continue reading “Свято Купала вчора й сьогодні: відновлення традиції” →

Леопольд ЯЩЕНКО. П.Д.Демуцький: Нарис про життя і творчість. – К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1957. – 47 с., іл.

“Пісня відображає, як у краплині води, всю видимість буття”.
“Хто співає, той щасливий”.
(П.Демуцький)

Порфирій Данилович Демуцький [1860–1927] увійшов в історію української культури як видатний фольклорист. Він не був професіоналом-музикантом і не мав спеціальної музичної освіти. Однак, палко люблячи свій народ, він ще з юнацьких років захопився вивченням його музичної творчості і віддав цій справі майже все своє життя.

Провівши багато років у селі, Демуцький записав там велику кількість народних пісень, різноманітних за змістом і характером. Особливий інтерес становлять для нас багатоголосні пісні, записані Демуцьким із збереженням своєрідної народної гармонізації. У цій галузі фольклористики він майже не мав попередників в Україні, і це ще більше підносить значення його фольклористичної діяльності.

Continue reading “Книга “П.Д.ДЕМУЦЬКИЙ” − Леопольд ЯЩЕНКО” →

Михайло МАТІЙЧУК. Автентичні покрівельні техніки та їх вплив на архітектоніку традиційних будівель в українських Карпатах // Журн. Народна творчість та етнографія. − Київ, 2008. − №3. − С.60-70.

Стаття написана на основі експедиційних, музейних та архівних матеріалів.

Continue reading “Стаття “Автентичні покрівельні техніки та їх вплив на архітектоніку традиційних будівель в українських Карпатах” – Михайло МАТІЙЧУК” →

Живопис в інтер’єрі поліського житла ХІХ – ХХ століть: за матеріалами районів, що постраждали від Чорнобильської катастрофи / Михайло МАТІЙЧУК // На сторожі української народної культури: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Київ, 2008. – С.120-129.

В основу даної роботи покладені польові матеріали автора, зібрані у північних районах Київської та Житомирської областей.

Предметом дослідження стала фондова колекція живописних творів з музейних фондів Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф МНС України, зібрана учасниками історико-етнографічних експедицій упродовж 1994-2005 рр. у покинутих селах Зони відчуження та суміжних, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, районах Київської та Житомирської областей, а також зразки культового живопису, виявлені в 1988-89 роках ліквідаторами аварії на ЧАЕС.

Continue reading “Живопис в інтер’єрі поліського житла XIX–XX століть – Михайло МАТІЙЧУК” →

Михайло МАТІЙЧУК

На Гуцульщині в умовах карпатського високогір’я здавна побутує традиційне ведення відгінного сезонного господарства, при якому худоба з довколишніх сіл літує на високих гірських луках – полонинах. У теплу пору року тут випасають худобу, переробляють молочні продукти та виготовляють гуцульські сири й масло.

Метою даної роботи було наукове обгрунтування до полонинського комплексу в експозиції “Гуцульщина” Національного музею народної архітектури та побуту України, яке базується на основі експедиційних досліджень автора, наукових публікацій та архівних матеріалів [1]. У роботі розглянуто типологію народного будівництва на високогірних полонинах Гуцульщини, висвітлено традиційну організацію забудови гуцульської полонини загалом, її планування, види та типи будівель, необхідних для повноцінного функціонування господарства.
Continue reading “Стаття “Полонинське будівництво на Гуцульщині” – Михайло МАТІЙЧУК” →

Михайло МАТІЙЧУК

Гуцульське народне будівництво має низку самобутніх рис, які для багатьох сьогодні видаються екзотикою. Стаття, написана на основі експедиційних матеріалів, розкриває одну з таких сторінок традиційного господарювання цього краю.

Доволі часто давню гуцульську хату з трьох боків оточують притули – господарські приміщення, у яких колись взимку тримали овець і ягнят, а також зберігали різний реманент і продукти харчування. Таким чином худоба могла грітися біля теплих стін хати, водночас зігріваючи й людське житло.

Усередині притул все було дуже доцільним – зручним як для їх мешканців, так і для господарів. Про застосування народного досвіду при будівництві та обладнанні таких приміщень тут і піде мова.

Continue reading “Стаття “Конструктивні форми в інтер’єрах притул-хлівів на Гуцульщині” – Михайло МАТІЙЧУК” →

Лідія ОРЕЛ

Традиційне вбрання українців є одним з найбагатших видів народного мистецтва. В різних місцевостях воно має свої особливості, пов’язані з природними умовами, господарством, звичаями, а також стосунками з сусідніми народами.

Тим-то одяг карпатських гуцулів цілковито відрізняється від одягу наддніпрянців, а разом з тим має чимало спільного з традиційним одягом румунів, угорців та словаків. А одяг волинян має спільні риси з одягом їхніх сусідів – поляків та білорусів. І все це разом утворює розмаїтий цвіт народної культури.
Continue reading “Стаття “КРАСА НАРОДНОГО ВБРАННЯ” – Лідія ОРЕЛ” →

Українські народні музичні інструменти в Музеї народної архітектури та побуту УРСР / Ігор Шрамко. − Київ: Музей народної архітектури та побуту України, 1970-і. − 54 с.

Українська народна інструментальна музика − самобутнє і яскраве явище, що на царині світового музичного мистецтва вражає своєю образністю, емоційністю, характерною оригінальною мелодикою, яскравими барвами тембрів, розмаїттям форм. Інструментальне мистецтво українського народу − це не тільки своєрідний соціально-естетичний вияв духовного життя, але й активний чинник його розвитку. Тому, говорячи про комплексне вивчення фольклору − а його справжнє вивчення можливе саме таке − мусимо зазначити необхідність пізнання ергології музичних інструментів, питань традиційного й сучасного у виконавстві, форм музикування, інтонаційних процесів та взаємовпливів і взаємозбагачення у часі контактування з музичною культурою інших народів.

Музичний інструмент − це, звичайно, предмет прикладного мистецтва, але як такий він, безумовно, різниться від усіх інших тим, що поєднує інженерний розрахунок і вміння обробки деревини й металу, знання акустичних властивостей форм і матеріалів, чуття маляра і хист архітектора у найвищому розумінні цього слова і, що найістотніше, діє виключно у сфері духовного життя народу, у нерозривній єдності з яким і мусимо розглядати конкретні умови побутування того чи іншого музичного інструмента.

Continue reading “Українські народні музичні інструменти в МНАП УРСР − Ігор ШРАМКО, 1970-і рр.” →

За виданням:
Музей народної архітектури та побуту України, 1969 // Звід пам’яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн.1, ч.2.: М-С. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві “Українська енциклопедія” ім.М.Бажана, 2003. − С.751-799.

Експозиція, розміщена у західній частині Музею, включає 52 пам’ятки, з них 32 оригінальні поч.17 – поч.20 ст., перевезені з лісостепової Київщини, західної Полтавщини й Черкащини. Відповідно до історико-етнографічного районування в експозиції виділено Правобережну і Лівобережну Наддніпрянщину, які розмежовані байраком. Пам’ятки об’єднано в садиби, що утворюють сільську вулицю, майдан і окремі кутки традиційного села.

Розвиток будівельної культури регіону ґрунтувався на успадкуванні давніх традицій широкого застосування місцевих матеріалів: деревини листяних та хвойних порід, лози, очерету, глини. Здавна тут існували дві конструктивні системи – каркасна (сошна) та зрубна. У каркасних будівлях стіни виводились по дубових сохах (шулах, стовпах, слупах), закопаних у землю; із заповненням “у заміт” дилями (плахами) суцільно або через глиняні вальки, викладалися з одних лише вальків чи заповнювалися прив’язаними до жердок-глиць сніпками очерету і мастилися глиною.
Continue reading “Експозиція “СЕРЕДНЯ НАДДНІПРЯНЩИНА” у НМНАПУ – Раїса СВИРИДА, Сергій ВЕРГОВСЬКИЙ, Євгенія СИЗОВА” →

За історико-етнографічним районуванням “Середня Наддніпрянщина” обіймає лісостепову Київщину, правобережну Черкащину, північні райони Кіровоградщини та західні Полтавщини.

У народному будівництві тут віддавна розвиваються традиції зведення будівель із застосуванням сошних (стовпових) та зрубних конструкцій стін. Орієнтація житла в просторі загальноукраїнська: вікнами на південь. По низу стін, з чола і причілка, набивали з глини призьбу. Cтіни мастили рудою глиною, а з чола і причілка білили. За давньою традицією довкола вікон, одвірків і над призьбою підводили червоною глиною, подекуди над підводкою малювали червоні зубці.
Continue reading “Експозиція “СЕРЕДНЯ НАДДНІПРЯНЩИНА” у НМНАПУ – Раїса СВИРИДА” →