Етнографічний реґіон: Карпати
Посібник “ПРОГРАМА, ЗАПИТАЛЬНИКИ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДОСЛІДНИКАМ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ”
Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України / Упорядники Лідія Орел, Катерина Міщенко. – К.: ІСДО, 1995. – 232 с.
Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України призначені для викладачів, учителів, краєзнавців, етнографів, фольклористів, мовознавців, студентів та учнів – усіх небайдужих до надбань нашого народу.
Цей посібник дає змогу самостійно розпочати роботу етнографа: якщо у вашому оточенні є цікаві люди, які знають і можуть розповісти про давнє весілля, про те як батько чи дід гончарювали, про те, як закладали колись нову хату – озброюйтеся цією книжечкою, прочитайте методичні поради і запишіть ці відомості. Цілком можливо, що вам вдасться зафіксувати цікаву й важливу сторінку народних знань.
А записаним можете поділитися зі світом – хоч би й на сторінках цього сайту, у вигляді авторської публікації власних записів. Запрошуємо до співпраці! :)
Посібник “НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ” – Василь ПАРАХІН
“Традиція є основою і упорядкуванням мистецького розвитку людини. Вона живить мистецький процес стиглими плодами людської підсвідомості… Тож я нічого не винаходив і не придумував, − стверджує автор посібника Василь Григорович ПАРАХІН. − Я тільки передаю дітям споконвічні скарби народних майстрів, які сьогодні мають бути загальнодержавним надбанням!”
Вчитися малювати таким способом можна у будь-якому віці: кожен, хто здатний втримати в руці олівець або шматок крейди, може долучитися до простого і глибоко традиційного українського мистецтва.
Continue reading “Посібник “НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ” – Василь ПАРАХІН”
СТУДІЯ НАРОДНОГО МАЛЮВАННЯ Василя ПАРАХІНА у селі Журавники
НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ відроджена і впроваджена відомим майстром з когорти шістдесятників Василем Григоровичем ПАРАХІНИМ. У своїй шкільній студії він вперше в Україні сформулював методичні засади традиційного народного малювання, які багато в чому є революційними щодо звичних сьогодні.
Переглянувши академізовані методики радянського часу, Парахін і його вихованці повернулися до витоків народного мистецтва і одержали несподівані, часом дивовижні результати. Найменші учні студії вже за кілька тижнів оволодівають простими й природніми правилами цікавої гри, а найстарші легко й швидко будують складні сюжетні композиції в кольорі, які є прекрасними зразками традиційного народного мистецтва.
З давніх-давен різні види народного малювання підпорядковувалися кільком спільним законам. Це не були писані правила; вони трималися й переходили з покоління в покоління завдяки своїй природності. Все штучне й надумане традиційна культура “відсіювала”, залишаючи природню імпровізаційність, легкість форм і гармонію кольорів. Саме такі скрині мали найбільший попит на ярмарку; саме такі миски й глечики найчастіше усміхалися з мисника; саме таку ікону ставили на покуть і молилися до неї, як до Образу Божого. І саме так майстрові було малювати найлегше…
Continue reading “СТУДІЯ НАРОДНОГО МАЛЮВАННЯ Василя ПАРАХІНА у селі Журавники”
Народні побутові танці у простому викладі
З досвіду НАСЛІДУВАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ у молодіжному середовищі довкола Київського кобзарського цеху та етнографічного хору “Гомін”
Коли ми сьогодні говоримо про наслідування і продовження народних традицій, маємо на увазі насамперед їх природнє уживання в нашому побуті. Це робиться тому, що робити так − цікаво, корисно, приємно, потрібно, в кайф − необхідне підкреслити… :) А якщо серйозно, то традиційна культура, зокрема дозвілля, за всіх часів мала в собі все необхідне й достатнє для задоволення психологічної потреби людини у відпочинку.
Стаття “Полонинське будівництво на Гуцульщині” – Михайло МАТІЙЧУК
На Гуцульщині в умовах карпатського високогір’я здавна побутує традиційне ведення відгінного сезонного господарства, при якому худоба з довколишніх сіл літує на високих гірських луках – полонинах. У теплу пору року тут випасають худобу, переробляють молочні продукти та виготовляють гуцульські сири й масло.
Метою даної роботи було наукове обгрунтування до полонинського комплексу в експозиції “Гуцульщина” Національного музею народної архітектури та побуту України, яке базується на основі експедиційних досліджень автора, наукових публікацій та архівних матеріалів [1]. У роботі розглянуто типологію народного будівництва на високогірних полонинах Гуцульщини, висвітлено традиційну організацію забудови гуцульської полонини загалом, її планування, види та типи будівель, необхідних для повноцінного функціонування господарства.
Continue reading “Стаття “Полонинське будівництво на Гуцульщині” – Михайло МАТІЙЧУК”
Стаття “Конструктивні форми в інтер’єрах притул-хлівів на Гуцульщині” – Михайло МАТІЙЧУК
Гуцульське народне будівництво має низку самобутніх рис, які для багатьох сьогодні видаються екзотикою. Стаття, написана на основі експедиційних матеріалів, розкриває одну з таких сторінок традиційного господарювання цього краю.
Доволі часто давню гуцульську хату з трьох боків оточують притули – господарські приміщення, у яких колись взимку тримали овець і ягнят, а також зберігали різний реманент і продукти харчування. Таким чином худоба могла грітися біля теплих стін хати, водночас зігріваючи й людське житло.
Усередині притул все було дуже доцільним – зручним як для їх мешканців, так і для господарів. Про застосування народного досвіду при будівництві та обладнанні таких приміщень тут і піде мова.
Збірник пісень “УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ БАГАТОГОЛОССЯ”
Українське народне багатоголосся / Збірник пісень. / Упор. Зоя Василенко, Михайло Гордійчук, Анатолій Гуменюк, Олександр Правдюк, Леопольд Ященко – К.: Мистецтво, 1963. – 538 с., нот.
Без перебільшення епохальне видання, аналогів якому досьогодні немає.
У збірнику переважають записи 1952-60-х рр., зроблені співробітниками Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР за допомогою першої на той час пересувної лабораторії, обладнаної звукозаписувальною апаратурою.
Книга має докладні примітки про походження пісень.
У вступній частині дається стисла характеристика українського народного багатоголосся, його різновидів. Найбільше уваги приділено народній підголосковій поліфонії.
Continue reading “Збірник пісень “УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ БАГАТОГОЛОССЯ””
Книга “Дерев’яні церкви в Україні”
Колянківський М. Дерев’яні церкви в Україні. – Торонто: Ми і світ, 1954? – 48 с.
У текстовій частині підкреслено самобутність дерев’яного будівництва, його народне коріння і вплив природних умов.
А для нас ця книжка цікава ще й тим, що в ній подається давня світлина лемківської церкви з с.Канора, перевезеної до Національного музею народної архітектури та побуту України (Київ, Пирогів) ще на початку 1970-х років…
Альбом було видано у Торонто за сприяння Миколи Колянківського (1912–1985), письменника, літературознавця, мецената, фундатора однієї з найбільших у Канаді мистецьких галерей “Ми і світ”, а також журналу з однойменною назвою (Торонто, Канада).
Continue reading “Книга “Дерев’яні церкви в Україні””
Фільм “ВЕРХОВИНСЬКІ МУЗИКИ”
Відеострічка Студії “МИ” на 15 хвилин з експедиційних записів 2009 року. Розповідають гуцульські музики та майстри музичних інструментів − Михайло ТАФІЙЧУК, Микола ДЖОГОЛЮК та Іван ЗЕЛЕНЧУК.
У фільмі є розповіді про конструкції та способи виготовлення флоєри, телинки, ліри, кози (дуди), рога, трембіти; гра на всіх цих інструментах і на сопілці…
Докладніше див. ТУТ »
“ПОЛОНИНА ВЕСНАРКА” – відео
Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО
“ПОЛОНИНА ВЕСНАРКА” – друга частина відеопроекту Студії “МИ” про традиційне господарювання на гуцульських полонинах.
До неї увійшли фрагменти експедиційних відеозаписів, зроблених у липні 2009 та серпні 2010 рр. на полонині Веснарка (Кострича), розташованій на південному схилі гірського хребта Кострич у Надвірнянському районі Івано-Франківської області.
Докладніше див. ТУТ »
