Україна Споконвічна :: Народне будівництво, традиційний побут, фольклор

Леопольд ЯЩЕНКО. П.Д.Демуцький: Нарис про життя і творчість. – К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1957. – 47 с., іл.

“Пісня відображає, як у краплині води, всю видимість буття”.
“Хто співає, той щасливий”.
(П.Демуцький)

Порфирій Данилович Демуцький [1860–1927] увійшов в історію української культури як видатний фольклорист. Він не був професіоналом-музикантом і не мав спеціальної музичної освіти. Однак, палко люблячи свій народ, він ще з юнацьких років захопився вивченням його музичної творчості і віддав цій справі майже все своє життя.

Провівши багато років у селі, Демуцький записав там велику кількість народних пісень, різноманітних за змістом і характером. Особливий інтерес становлять для нас багатоголосні пісні, записані Демуцьким із збереженням своєрідної народної гармонізації. У цій галузі фольклористики він майже не мав попередників в Україні, і це ще більше підносить значення його фольклористичної діяльності.

Continue reading “Книга “П.Д.ДЕМУЦЬКИЙ” − Леопольд ЯЩЕНКО” →

Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО

Дивитися на YouTube »

Головним героєм цього короткого фільму є український Хліб – поминальний, великодній, весільний і звичайний буденний, але випечений за народною традиційною технологією…

Фільм створений на основі експедиційних та науково-популярних відеозаписів. Це мультимедійний супровід ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПОМИНАЛЬНОЇ ВИСТАВКИ ОБРЯДОВИХ ХЛІБІВ, присвяченої пам’яті загиблих під час Голодомору 1932-33 років в Україні (листопад-грудень 2011 р., Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара”, м.Київ).

Докладніше див. ТУТ »

 

Михайло МАТІЙЧУК. Автентичні покрівельні техніки та їх вплив на архітектоніку традиційних будівель в українських Карпатах // Журн. Народна творчість та етнографія. − Київ, 2008. − №3. − С.60-70.

Стаття написана на основі експедиційних, музейних та архівних матеріалів.

Continue reading “Стаття “Автентичні покрівельні техніки та їх вплив на архітектоніку традиційних будівель в українських Карпатах” – Михайло МАТІЙЧУК” →

Живопис в інтер’єрі поліського житла ХІХ – ХХ століть: за матеріалами районів, що постраждали від Чорнобильської катастрофи / Михайло МАТІЙЧУК // На сторожі української народної культури: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Київ, 2008. – С.120-129.

В основу даної роботи покладені польові матеріали автора, зібрані у північних районах Київської та Житомирської областей.

Предметом дослідження стала фондова колекція живописних творів з музейних фондів Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф МНС України, зібрана учасниками історико-етнографічних експедицій упродовж 1994-2005 рр. у покинутих селах Зони відчуження та суміжних, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, районах Київської та Житомирської областей, а також зразки культового живопису, виявлені в 1988-89 роках ліквідаторами аварії на ЧАЕС.

Continue reading “Живопис в інтер’єрі поліського житла XIX–XX століть – Михайло МАТІЙЧУК” →

Народна культура зраненої землі / Каталог виставки до 10-річчя аварії на ЧАЕС. – К., 1997. – 92 с., іл.

Виставка, що відбулася у Палаці мистецтв “Український Дім” протягом квітня-травня 1996 року, репрезентувала пам’ятки історії та культури, зібрані протягом першого десятиліття в зоні Чорнобильської катастрофи, світлини та твори сучасного народного мистецтва Київського Полісся.

В основу виставки лягли польові фотоматеріали та пам’ятки традиційного народного побуту і мистецтва, зібрані експедиціями науковців протягом 1989–1995 рр. на території потерпілих від Чорнобильської катастрофи районів Полісся – зони відчуження та зони відселення. Доповнили експозицію твори відомих майстрів сучасного народного декоративного мистецтва.
Continue reading “Каталог виставки “НАРОДНА КУЛЬТУРА ЗРАНЕНОЇ ЗЕМЛІ” (1997)” →

Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО

Дивитися на YouTube »

“ПОЛОНИНА ПСАРІВКА” (15 хв) – частина третя відеопроекту Студії “МИ” про традиційне господарювання на гуцульських полонинах.

До неї увійшли фрагменти експедиційних відеозаписів, зроблених у 2010 р. на полонинах Псарівка і Пнівська, Верховинський район Івано-Франківської області. Доволі докладно висвітлено традиційну для Прикарпаття технологію виготовлення бринзи та вурди.

Докладніше див. ТУТ »

 

Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України / Упорядники Лідія Орел, Катерина Міщенко. – К.: ІСДО, 1995. – 232 с.

Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України призначені для викладачів, учителів, краєзнавців, етнографів, фольклористів, мовознавців, студентів та учнів – усіх небайдужих до надбань нашого народу.

Цей посібник дає змогу самостійно розпочати роботу етнографа: якщо у вашому оточенні є цікаві люди, які знають і можуть розповісти про давнє весілля, про те як батько чи дід гончарювали, про те, як закладали колись нову хату – озброюйтеся цією книжечкою, прочитайте методичні поради і запишіть ці відомості. Цілком можливо, що вам вдасться зафіксувати цікаву й важливу сторінку народних знань.

А записаним можете поділитися зі світом – хоч би й на сторінках цього сайту, у вигляді авторської публікації власних записів. Запрошуємо до співпраці! :)

Continue reading “Посібник “ПРОГРАМА, ЗАПИТАЛЬНИКИ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДОСЛІДНИКАМ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ”” →

“Традиція є основою і упорядкуванням мистецького розвитку людини. Вона живить мистецький процес стиглими плодами людської підсвідомості… Тож я нічого не винаходив і не придумував, − стверджує автор посібника Василь Григорович ПАРАХІН. − Я тільки передаю дітям споконвічні скарби народних майстрів, які сьогодні мають бути загальнодержавним надбанням!”

Автор відродив і застосував у шкільній студії традиційне народне малювання, яке здавна використовувалося для настінного розпису, малювання на склі, оздоблення гончарних виробів тощо. Це насамперед простий, природній спосіб нанесення ліній, при якому найважливіше − “нічого не силувати”: ані свій основний інструмент − руку, ані пензель чи перо, ані матеріал − папір, скло, глечик чи крейдяну стіну.

Вчитися малювати таким способом можна у будь-якому віці: кожен, хто здатний втримати в руці олівець або шматок крейди, може долучитися до простого і глибоко традиційного українського мистецтва.
Continue reading “Посібник “НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ” – Василь ПАРАХІН” →

Катерина МІЩЕНКО

НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ відроджена і впроваджена відомим майстром з когорти шістдесятників Василем Григоровичем ПАРАХІНИМ. У своїй шкільній студії він вперше в Україні сформулював методичні засади традиційного народного малювання, які багато в чому є революційними щодо звичних сьогодні.

Переглянувши академізовані методики радянського часу, Парахін і його вихованці повернулися до витоків народного мистецтва і одержали несподівані, часом дивовижні результати. Найменші учні студії вже за кілька тижнів оволодівають простими й природніми правилами цікавої гри, а найстарші легко й швидко будують складні сюжетні композиції в кольорі, які є прекрасними зразками традиційного народного мистецтва.

З давніх-давен різні види народного малювання підпорядковувалися кільком спільним законам. Це не були писані правила; вони трималися й переходили з покоління в покоління завдяки своїй природності. Все штучне й надумане традиційна культура “відсіювала”, залишаючи природню імпровізаційність, легкість форм і гармонію кольорів. Саме такі скрині мали найбільший попит на ярмарку; саме такі миски й глечики найчастіше усміхалися з мисника; саме таку ікону ставили на покуть і молилися до неї, як до Образу Божого. І саме так майстрові було малювати найлегше…
Continue reading “СТУДІЯ НАРОДНОГО МАЛЮВАННЯ Василя ПАРАХІНА у селі Журавники” →

Катерина МІЩЕНКО

З досвіду НАСЛІДУВАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ у молодіжному середовищі довкола Київського кобзарського цеху та етнографічного хору “Гомін”

Коли ми сьогодні говоримо про наслідування і продовження народних традицій, маємо на увазі насамперед їх природнє уживання в нашому побуті. Це робиться тому, що робити так − цікаво, корисно, приємно, потрібно, в кайф − необхідне підкреслити… :) А якщо серйозно, то традиційна культура, зокрема дозвілля, за всіх часів мала в собі все необхідне й достатнє для задоволення психологічної потреби людини у відпочинку.

Читати далі »