Живопис в інтер’єрі поліського житла XIX–XX століть – Михайло МАТІЙЧУК

Натюрморт з квітами. Ж-24

Михайло МАТІЙЧУК. Живопис в інтер’єрі поліського житла ХІХ – ХХ століть: за матеріалами районів, що постраждали від Чорнобильської катастрофи / На сторожі української народної культури: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Київ, 2008. – С.120-129.

В основу даної роботи покладені польові матеріали автора, зібрані у північних районах Київської та Житомирської областей.

Предметом дослідження стала фондова колекція живописних творів з музейних фондів Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф МНС України, зібрана учасниками історико-етнографічних експедицій упродовж 1994-2005 рр. у покинутих селах Зони відчуження та суміжних, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, районах Київської та Житомирської областей, а також зразки культового живопису, виявлені в 1988-89 роках ліквідаторами аварії на ЧАЕС.

Читати далі »

26 квітня 2012   (оновлено 13.04.2013)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ     Концепція: ,     Етнографічний реґіон: ,       Заняття, ремесла: , ,             Про музеї: , ,   Теґи:    

Стаття “Полонинське будівництво на Гуцульщині” – Михайло МАТІЙЧУК

Михайло МАТІЙЧУК

Іл.4. СТАЯ і БОВГАРНЯ (стайня для корів)

На Гуцульщині в умовах карпатського високогір’я здавна побутує традиційне ведення відгінного сезонного господарства, при якому худоба з довколишніх сіл літує на високих гірських луках – полонинах. У теплу пору року тут випасають худобу, переробляють молочні продукти та виготовляють гуцульські сири й масло.

Метою даної роботи було наукове обгрунтування до полонинського комплексу в експозиції “Гуцульщина” Національного музею народної архітектури та побуту України, яке базується на основі експедиційних досліджень автора, наукових публікацій та архівних матеріалів [1]. У роботі розглянуто типологію народного будівництва на високогірних полонинах Гуцульщини, висвітлено традиційну організацію забудови гуцульської полонини загалом, її планування, види та типи будівель, необхідних для повноцінного функціонування господарства.
Читати далі »

Стаття “Конструктивні форми в інтер’єрах притул-хлівів на Гуцульщині” – Михайло МАТІЙЧУК

Михайло МАТІЙЧУК

Хата-ґражда

Гуцульське народне будівництво має низку самобутніх рис, які для багатьох сьогодні видаються екзотикою. Стаття, написана на основі експедиційних матеріалів, розкриває одну з таких сторінок традиційного господарювання цього краю.

Доволі часто давню гуцульську хату з трьох боків оточують притули – господарські приміщення, у яких колись взимку тримали овець і ягнят, а також зберігали різний реманент і продукти харчування. Таким чином худоба могла грітися біля теплих стін хати, водночас зігріваючи й людське житло.

Усередині притул все було дуже доцільним – зручним як для їх мешканців, так і для господарів. Про застосування народного досвіду при будівництві та обладнанні таких приміщень тут і піде мова.

Читати далі »

Стаття “КРАСА НАРОДНОГО ВБРАННЯ” – Лідія ОРЕЛ

Лідія ОРЕЛ

Вбрання нареченої, Полтавщина, НІЕЗП Традиційне вбрання українців є одним з найбагатших видів народного мистецтва. В різних місцевостях воно має свої особливості, пов’язані з природними умовами, господарством, звичаями, а також стосунками з сусідніми народами.

Тим-то одяг карпатських гуцулів цілковито відрізняється від одягу наддніпрянців, а разом з тим має чимало спільного з традиційним одягом румунів, угорців та словаків. А одяг волинян має спільні риси з одягом їхніх сусідів – поляків та білорусів. І все це разом утворює розмаїтий цвіт народної культури.
Читати далі »

Українські народні музичні інструменти в МНАП УРСР − Ігор ШРАМКО, 1970-і рр.

Обкладинка

Ігор Шрамко. Українські народні музичні інструменти в Музеї народної архітектури та побуту УРСР. − Київ: Музей народної архітектури та побуту України, 1970-і. − 54 с.

Українська народна інструментальна музика − самобутнє і яскраве явище, що на царині світового музичного мистецтва вражає своєю образністю, емоційністю, характерною оригінальною мелодикою, яскравими барвами тембрів, розмаїттям форм. Інструментальне мистецтво українського народу − це не тільки своєрідний соціально-естетичний вияв духовного життя, але й активний чинник його розвитку. Тому, говорячи про комплексне вивчення фольклору − а його справжнє вивчення можливе саме таке − мусимо зазначити необхідність пізнання ергології музичних інструментів, питань традиційного й сучасного у виконавстві, форм музикування, інтонаційних процесів та взаємовпливів і взаємозбагачення у часі контактування з музичною культурою інших народів.

Музичний інструмент − це, звичайно, предмет прикладного мистецтва, але як такий він, безумовно, різниться від усіх інших тим, що поєднує інженерний розрахунок і вміння обробки деревини й металу, знання акустичних властивостей форм і матеріалів, чуття маляра і хист архітектора у найвищому розумінні цього слова і, що найістотніше, дів виключно у сфері духовного життя народу, у нерозривній єдності з яким і мусимо розглядати конкретні умови побутування того чи іншого музичного інструмента.

Читати далі »

Експозиція “СЕРЕДНЯ НАДДНІПРЯНЩИНА” у НМНАПУ – Раїса СВИРИДА, Сергій ВЕРГОВСЬКИЙ, Євгенія СИЗОВА

Середня Наддніпрянщина у НМНАПУ

За виданням:
Музей народної архітектури та побуту України, 1969 // Звід пам’яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн.1, ч.2.: М-С. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві “Українська енциклопедія” ім.М.Бажана, 2003. − С.751-799.

Експозиція, розміщена у західній частині Музею, включає 52 пам’ятки, з них 32 оригінальні поч.17 – поч.20 ст., перевезені з лісостепової Київщини, західної Полтавщини й Черкащини. Відповідно до історико-етнографічного районування в експозиції виділено Правобережну і Лівобережну Наддніпрянщину, які розмежовані байраком. Пам’ятки об’єднано в садиби, що утворюють сільську вулицю, майдан і окремі кутки традиційного села.

Розвиток будівельної культури регіону ґрунтувався на успадкуванні давніх традицій широкого застосування місцевих матеріалів: деревини листяних та хвойних порід, лози, очерету, глини. Здавна тут існували дві конструктивні системи – каркасна (сошна) та зрубна. У каркасних будівлях стіни виводились по дубових сохах (шулах, стовпах, слупах), закопаних у землю; із заповненням “у заміт” дилями (плахами) суцільно або через глиняні вальки, викладалися з одних лише вальків чи заповнювалися прив’язаними до жердок-глиць сніпками очерету і мастилися глиною.
Читати далі »

8 квітня 2012   (оновлено 26.07.2013)   //   Категорії: Новини, ГАЛЕРЕЇ, СТАТТІ     Концепція: , ,   Музеї:   Етнографічний реґіон:   АРХІТЕКТУРА – будівлі: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,   АРХІТЕКТУРА – теоретичне: , , , , ,               Про музеї: , , ,   Теґи: , ,    

Експозиція “СЕРЕДНЯ НАДДНІПРЯНЩИНА” у НМНАПУ – Раїса СВИРИДА

Середня Наддніпрянщина у НМНАПУ За історико-етнографічним районуванням “Середня Наддніпрянщина” обіймає лісостепову Київщину, правобережну Черкащину, північні райони Кіровоградщини та західні Полтавщини.

У народному будівництві тут віддавна розвиваються традиції зведення будівель із застосуванням сошних (стовпових) та зрубних конструкцій стін. Орієнтація житла в просторі загальноукраїнська: вікнами на південь. По низу стін, з чола і причілка, набивали з глини призьбу. Cтіни мастили рудою глиною, а з чола і причілка білили. За давньою традицією довкола вікон, одвірків і над призьбою підводили червоною глиною, подекуди над підводкою малювали червоні зубці.
Читати далі »

8 квітня 2012   (оновлено 08.04.2013)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ     Концепція: , ,   Музеї:   Етнографічний реґіон:   АРХІТЕКТУРА – будівлі: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,   АРХІТЕКТУРА – теоретичне: , , , , ,               Про музеї: , ,   Теґи: , ,    

Експозиції “ПОЛТАВЩИНА” і “СЛОБОЖАНЩИНА” у НМНАПУ − Петро ВОВЧЕНКО

Краєвид музейної Полтавщини, НМНАПУ

За виданням:
Музей народної архітектури та побуту України, 1969 // Звід пам’яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн.1, ч.2.: М-С. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві “Українська енциклопедія” ім.М.Бажана, 2003. − С.751-799.

Експозиція відтворює особливості народної культури і побуту Полтавської, Луганської, частково Сумської та Донецької областей. Невеликою просторовою паузою розділяється на дві підзони. Тут встановлено понад 50 будівель, які відтворюють типовий для полтавсько-слобожанських поселень характер забудови. З них пам’ятками народної архітектури є 32 будівлі, 18 – реконструкції. Через погану збереженість підземної частини дерев’яних конструкцій, з метою повноцінно представити все розмаїття народної архітектури регіону, частина пам’яток реконструйована за обмірами старих зразків, що були виявлені під час наукових експедицій.

Читати далі »

8 квітня 2012   (оновлено 23.12.2013)   //   Категорії: Новини, ГАЛЕРЕЇ, СТАТТІ     Концепція: , ,   Музеї:   Етнографічний реґіон: , ,   АРХІТЕКТУРА – будівлі: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,   АРХІТЕКТУРА – теоретичне: , , , , ,               Про музеї: , , ,   Теґи: ,    

Експозиція “ПОЛТАВЩИНА” у НМНАПУ − Надія ЗЯБЛЮК, Світлана ЩЕРБАНЬ

Краєвид музейної Полтавщини, НМНАПУ

Надія ЗЯБЛЮК
Світлана ЩЕРБАНЬ

Полтавщина і Слобожанщина були заселені здавен-давна і входили до складу Київської Русі. Упродовж століть цей край, зазнаючи спустошливих набігів кочових племен, був малолюдним (особливо землі на схід від Полтави). На початку XVII ст. з появою козацької держави починається масове переселення з правого на лівий берег, у Гетьманщину.

Експозиції “Полтавщина” і “Слобожанщина” розгорнуто на площі 10 га. Вони починаються з восьмикрилого вітряка з хутора Кудрявий (с.Високе) Охтирського р-ну Сумської обл., що стоїть при широкій степовій дорозі, яка веде відвідувачів до полтавського села.
Читати далі »

Експозиція “СЛОБОЖАНЩИНА” у НМНАПУ − Надія ЗЯБЛЮК

Музейна Слобожанщина, НМНАПУ

Надія ЗЯБЛЮК

До Слобожанщини належать сучасні Харківська, Луганська, частина Сумської та Донецької обл. Протягом століть цей край, зазнаючи спустошливих набігів кочових племен, був малолюдним. На початку XVII ст. з появою козацької держави починається масове переселення з правого на лівий берег, у Гетьманщину, а також далі на схід, на незаселені простори (“дикі поля”), аж до московських рубежів. Тут переселенці осідали на “слободах” (“слобідних” землях), звідси й назва краю − Слобожанщина або Слобідська Україна.
Читати далі »

Сторінка 3 з 512345