Експозиція “СЕРЕДНЯ НАДДНІПРЯНЩИНА” у НМНАПУ – Раїса СВИРИДА, Сергій ВЕРГОВСЬКИЙ, Євгенія СИЗОВА

Середня Наддніпрянщина у НМНАПУ

За виданням:
Музей народної архітектури та побуту України, 1969 // Звід пам’яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн.1, ч.2.: М-С. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві “Українська енциклопедія” ім.М.Бажана, 2003. − С.751-799.

Експозиція, розміщена у західній частині Музею, включає 52 пам’ятки, з них 32 оригінальні поч.17 – поч.20 ст., перевезені з лісостепової Київщини, західної Полтавщини й Черкащини. Відповідно до історико-етнографічного районування в експозиції виділено Правобережну і Лівобережну Наддніпрянщину, які розмежовані байраком. Пам’ятки об’єднано в садиби, що утворюють сільську вулицю, майдан і окремі кутки традиційного села.

Розвиток будівельної культури регіону ґрунтувався на успадкуванні давніх традицій широкого застосування місцевих матеріалів: деревини листяних та хвойних порід, лози, очерету, глини. Здавна тут існували дві конструктивні системи – каркасна (сошна) та зрубна. У каркасних будівлях стіни виводились по дубових сохах (шулах, стовпах, слупах), закопаних у землю; із заповненням “у заміт” дилями (плахами) суцільно або через глиняні вальки, викладалися з одних лише вальків чи заповнювалися прив’язаними до жердок-глиць сніпками очерету і мастилися глиною.

Хата кін.19 ст. з Черкащини У зрубних будівлях вінці стін в’язалися врубками з випусками колених чи пиляних плах, тесаних брусів, рідше з кругляків (переважно у давніх будівлях). Хатні стіни шпарували, мастили рудою глиною й білили, в господарських приміщеннях і будівлях зруб переважно лишали відкритим. Знизу, довкола житлової частини, робили високі глинобитні призьби, заплетені лісяним тином чи закріплені дошками з кілками, викладали й низькі призьби з глиняних вальків.

Дахи в усіх будівлях були чотирисхилі на кроквах, у клунях – на високих сохах, закопаних в землю парами посередині будівлі, і ключах. Покрівлі переважали солом’яні, дахи вшивали сніпками-парками з житнього околоту чи сніпками з очерету. Долівки в хатах глинобитні, мащені рудою або червоною глиною з підводками, подекуди із зубцями. У коморах, а в заможних селян і в сінях, стелили дощану підлогу.

Хата в просторі орієнтована чільними та причілковими вікнами (“очима”) до сонця. Житло мало універсальне традиційне обладнання, чіткий функціональний розподіл: святково-ритуальний покуть зі столом і лавами, з образами, рушниками, квітами та із символами-прикрасами. При глухій північній стіні – дощаний піл для спання, над ним – жердка з одягом, колиска для немовлят підвішена до сволока. При вході, у кутку між сінешною і затильною стіною, ліворуч чи праворуч – велика піч, у другому кутку при сінешній стіні – полиці мисника з мальованими мисками та іншим посудом.

Середня Наддніпрянщина у НМНАПУ На ґрунті усталених традицій сошного та зрубного будівництва виникли й розвивалися господарські будівлі, розміри й характер яких пристосовувалися до функціональних потреб. За призначенням вони поділялися на складські приміщення та на будівлі, де утримувалися свійські тварини й птиця. В коморах зберігали родинне майно, збіжжя, продукти харчування, у великих громадських коморах (гамазеях) – запаси збіжжя сільської громади, в погребах, льохах, ямах – городину й молочні продукти, в клунях – снопи для обмолоту, в повітках, хлівах утримували худобу, саж використовувався для відгодівлі свиней, омшаники й катраги – для зимівлі пасіки.

З виробничих будівель на Наддніпрянщині були відомі вітряки, олійниці, кузні, парні. На перегачених річках і струмках будували водяні млини з жорнами, ступами-валюшами (для звалювання домотканого сукна), з наливними колесами, на річках із швидкою течією – наплавні млини на великих човнах. У кожному селі була одна чи кілька кузень, вітряків налічувалося по кілька десятків. Для реґіону характерні стовпові вітряки на зрубному стільці з поворотним каркасним одно-, двоповерховим пошальованим корпусом. У роки примусової колективізації всі ці будівлі зазнали масового винищення і майже не збереглися.

Церква 1742 р. з Черкащини, НМНАПУ Наддніпрянські храми успадкували й розвинули тисячолітні традиції будівель із шатровими верхами, зокрема конструкцію верхів бань зі зрубними стінами, заломами, підбанниками, ліхтарями, вивершеними маківками з хрестами. Мережива чотирикінцевих кованих хрестів донесли до нас у знаках-символах свідчення всіх етапів розвитку народного світогляду (рогатий півмісяць, квітка, промені, спіралі, цілі грона малих хрестиків тощо). За описами Лаврентія Похилевича 1864 р., на Наддніпрянщині будували церкви з соснових, дубових, рідше вільхових і осикових кругляків і брусів. Покрівлі були ґонтові й солом’яні. Поблизу церкви ставили дзвіницю, що складала з нею єдиний архітектурний ансамбль.

Храми Київщини були переважно рублені з соснових брусів, пошальовані, мали високі стіни, невеликі вікна, стрімкі рублені шатра й великі освітлені ліхтарі, вивершені маківками з кованими хрестами. На Черкащині був поширений реґіональний тип храмів, рублених із дубових брусів, з високими багато-заломними банями-восьмериками й прорізаними у підбанниках вікнами, з різьбленими карнизами, одвірками, скобами. Багатоярусні іконостаси оздоблювалися різьбленим рослинним орнаментом, що заповнював тло святкового й патріаршого рядів, розміщувався на рамах ікон, колонках, пишних царських вратах, створюючи грандіозну сяючу святиню й вишукане тло для мальованих ікон.

Архітектурний комплекс сформовано за генпланом і дослідженнями архітектора Валерія Романова і за наступною участю архітектора Володимира Величківського (1970–80-і рр.). Етнографічні дослідження й комплектування експозиції проведені науковцями-етнографами під керівництвом Людмили Гури (1970-і рр). Подальший розвиток етнографічної експозиції здійснили у 1990-і рр. та на початку 2000-х рр. науковці Сергій Верговський, Світлана Пономаренко, Раїса Свирида, Світлана Щербань.

 

ПРАВОБЕРЕЖНА НАДДНІПРЯНЩИНА, 18–20 ст.

 

До складу регіону входять сучасні Білоцерківський, Васильківський, Сквирський, Таращанський р-ни Київської обл., Городищенський, Звенигородський, Корсунь-Шевченківський, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Тальнівський, Уманський, Черкаський, Чигиринський р-ни Черкаської обл. Для народного будівництва Правобережної Наддніпрянщини характерне застосування зрубних і сошних конструкцій у хатах, масове поширення плетених стін із солом’яною загатою чи обмащених глиною у господарських будівлях. Причілки хат мають розвинене піддашшя, яке в народі називають “дармовис”, з довгими випусками кронштейнів-роговиків і сволока.

Печі у хатах глинобитні або викладені із сирцю, пічний комин виплетений з лози підвісним кошем із шиєю, що виводить дим через каглу у сінешній стіні до великого плетеного комина-“бовдура”. Комини обмащені товстим шаром глини, щоб не обгорали. У північно-західних районах правобережної Київщини був поширений тип печі із прямостінним комином. В окремих районах південної Київщини й Черкащини традиційні підводки стін хат і печей поєднувались із малюванням зубців, квітів-вазонів, пташок.

 


 

Садиба з хатою родини Шевченків 19 ст., Звенигородщина

 
Складається з хати, комори, льоху, повітки, ятки з кошарою, садка, квітника, городу, огорожі з перелазами й ворітьми. Переділена хатою і огорожею з жердок на два двори: чистий – перед головним фасадом хати, де розміщені комора і льох, та господарський – за хатою. На садибі представлені господарські споруди каркасної конструкції з плетеними стінами і дахами на сохах (повітки, клуня) та на кроквах (хліви, ятка), побудовані за дослідницькими матеріалами архітектора Валерія Романова. Вся садиба огороджена лісою з острішками, закладеними соломою. Огорожа з двома ворітьми з жердок – у город до клуні і до вулиці, два перелази – на вулицю і до сусідньої садиби.

Хата 19 ст. з с.Шевченкове (до 1929 – с.Кирилівка), Звенигородський р-н, Черкаська обл.

Хата 19 ст. з Черкащини, НМНАПУ У хаті 19 ст. з Черкащини, НМНАПУ За переказами, хата належала онуку Тараса Шевченка по брату Микиті – Шевченку Тимофію Петровичу (1870–1954). До 1973 року в ній жила його родина. Тридільна (хата + сіни + комора). Зведена на дубових сохах, закладених “в заміт” дубовими брусами. Вгорі сохи обв’язані ощіпом у два вінці, в які закладено дошки стелі, що спираються на поздовжній митий сволок. Під ним – поперечний сволок, що використовується як полиця. Сіни без стелі з двома дверима на обидва двори. Навколо стін хати широка глинобитна призьба, обкладена дошками, мащена рудою глиною з червоною підводкою. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий солом’яними парками по латах, з китицями на роговиках, з накладним гребенем, перев’язаним товстим перевеслом і придавленим кізлами. Піч з традиційним комином – кошем. В інтер’єрі хати святково прибраний покуть, де ікони й рушники з червоним орнаментом. Стіл і скриня застелені домотканим килимом, на стіні висить старовинний народний музичний інструмент – ліра. На поздовжній жердці над полом – вишиті полотняні сорочки, керсетки, плахта та інше вбрання. У миснику виставлені мальовані череп’яні миски з давніх гончарних осередків Наддніпрянщини – сіл Гнилець Звенигородського р-ну та Дибинці Богуславського р-ну Київської обл.

Комора кін.19 ст. з с.Сухини, Корсунь-Шевченківський р-н, Черкаська обл.

Рублена з широких дубових та ясеневих брусів на дубових підвалинах і на каменях. Квадратна в плані. На причілку піддашок, що спирається на чотири різьблені стовпці з виведеним у піввисоти окремим зрубом перед дверима. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий по латах солом’яними парками, китицями по наріжниках.

Високий накладний гребінь (“дідок”) з кізликами відбиває генезис дахів від конічних (вивершених “дідом” – снопом) до видовжених (з гребенем), на які перейшла традиційно стара назва. Обладнана засіками для зерна.

 


 

Садиба 19 ст., Правобережна Київщина

 
Складається з хати, комори, города. Садиба розміщена в кінці вулиці біля поля, огороджена плетеним з лози тином (лісою), з дощаними ворітьми і хвірткою на вулицю. Будівлі стоять у глибині двору, хата обернена в бік вулиці глухим причілком. Зелені насадження в садибі представлені вишняками, кущами смородини, малини та квітником.

Хата 1833, 1861 рр. з с.Таборів, Сквирський р-н, Київська обл.

У хаті 1833, 1861 рр. з Київщини, НМНАПУ Хата 1833, 1861 рр. з Київщини Тридільна (хата+сіни+комора). На одвірку хатньої комори вирізано дві дати зведення будівлі. Стіни рублені з соснових плах, в’язаних у замки з довгими випусками вінців, неоднакової довжини. Зруб житлової частини і сіней шпарований рудою глиною й побілений, з напільного боку – руджений. Знизу довкола клітки хати заплетена висока глинобитна призьба. Стеля хати укладена дошками упоперек по зрубу і поздовжньому сволоку, зверху валькована, знизу шпарована й побілена. Комора на стоянах з дощаною підлогою і стелею поставлена на стояни, не мащена.

У хаті й сінях – глинобитна долівка. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий парками житньої соломи з високим накладним гребенем. Стріха й роговики ув’язані “китицями”, решта – колосом. Освітлюється хата невеликими вікнами на чотири шибки: два з чола, по одному з причілка і в напільній стіні. У будівлі простежуються архаїчні риси: випуски вінців одрубані сокирою, широкі одвірки комори, на масивному дубовому сволоку вирізьблений хрест, сіни без стелі.

Комора кін.19 ст. з Черкащини, НМНАПУ Обладнання хати традиційне для цього регіону. Піч, кладена з цегли, має стіновий комин із дзеркалом і розвинене підпіччя, лежанку з окремим лежаком у комині. Лави на фігурно вирізаних підлавниках. Над дощаним полом для спання підвішена до сволока поперечна жердка зі святковим одягом: вишиті сорочки, пояси, квітчасті хустки. У хаті відтворено за польовими дослідженнями унікальні реліктові прийоми настінного малювання: підводки зубцями елементів печі, долівок, призьби, вікон та напільної стіни. Хата святково вбрана тканими рушниками з насиченим червоним орнаментом із зубцями. На стінах – хрести і пучки квітів. Замість стола на покуті стоїть мальована скриня з настільним рушником (настільником). За оригіналами з колекції Івана Гончара архітектором Сергієм Верговським виготовлені копії різьбленого кутовичка і мальованої полички під ікони.

Комора кін.19 ст. з с.Хижинці, Лисянський р-н, Черкаська обл.

Стоїть на каменях навпроти хати. Рублена з різаних дубових брусів, в’язаних тиблями й врубками в “чистий” кут. Перед дверима уздовж усієї комори – вузький піддашок на п’яти стовпцях. Стеля і підлога постелені з різаних дощок. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий парками житньої соломи.

 


 

Садиба 18 – кін.19 ст., Правобережна Черкащина

 
Складається з хати, комори, повітки, города. Хата розміщена в глибині подвір’я, чолом звернена до вулиці. Навпроти неї – комора, а з лівого боку за хатою – господарський двір з повіткою сошної конструкції з плетеними стінами, побудованою за проектом арх. В.Романова. Від вулиці садиба відгороджена лісяним тином з традиційним перелазом і ворітьми із жердок. Город відділений огорожею із жердок. Біля тину ростуть кущі жасмину, терну, квіти.

Хата 18 ст. з с.Хрещатик, Черкаський р-н, Черкаська обл.

У хаті 18 ст. з Черкащини, НМНАПУ Хата 18 ст. з Черкащини Тридільна (хата + сіни + комора). Стіни рублені з масивних плах і брусів, тесаних із сосен, що росли на тому місці, де поставили хату. Вінці в’язані у замки з довгими випусками. Житлова половина шпарована, мащена рудою глиною й білена. Внизу довкола стін заплетена широка глинобитна призьба, підведена червоною смугою. Стеля на хаті дощана, покладена на зруб і поздовжній побілений сволок, зверху валькована, знизу шпарована й білена.

Дах чотирисхилий, на кроквах, з великим “дармовисом” (виносом) на причілку, під яким можна було відпочити у літню спеку, поставити віз. Покрівля крита житніми солом’яними парками, в’язаними перевеслами до лат, з “китицями” на кутах і високим накладним гребенем, підв’язаним плетеним перевеслом. Зверху гребінь придавлений дерев’яними кізлами. Освітлюється хата вікнами на чотири шибки – два з чола, одне з причілка і одне невелике в напільній стіні. Зруб сіней і комори відкритий, у чільній стіні комори вирізано хрещатий отвір для освітлення. У коморі стеля і підлога постелені з товстих дощок. Сіни без стелі.

Комора кін.19 ст. з Черкащини, НМНАПУ В інтер’єрі хати – широкі лави попід стінами, довгий стіл, накритий домотканою скатертиною, мальована скриня, широкий піл для спання, застелений ряднами, над полом – жердка з одягом. Піч з плетеним комином, на якому рельєфно виведений хрест, біля печі – лежанка. На стінах – ікони на полиці і “пісні” рушники, вишиті “білим по білому” технікою вирізування й лічильною гладдю. У миснику виставлені мальовані череп’яні миски канівських гончарів та інший посуд. У сінях експонується різноманітне рибальське спорядження: верша, в’ятері, кломля тощо. У коморі на підлозі стоять великі та малі плетені солом’яники, довбані кадуби, мірки та інший посуд для зберігання продуктів. На жердці розвішаний одяг: свита з домотканого сукна та кожухи. Тут же зберігаються рибальські сітки.

Комора кін.19 ст. з с.Моринці, Звенигородський р-н, Черкаська обл.

Рублена з тесаного дубового брусся на підвалинах, встановлених на каменях. Зрубний піддашок з короткими стовпцями по кутах і з одвірками без дверей. Вінці в’язані у замки з короткими випусками. Підлога з дубових дощок, стелених упоперек на поздовжню лагу і пази в поздовжніх підвалинах. Стелі комори і піддашка поперечні, покладені по зрубу і поздовжньому сволоку. На піддашку в стелі влаштовано ляду. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий солом’яними парками з накладним гребенем (“дідухом”), перев’язаний перевеслом. Обладнана засіками з дубових дощок попід стінами.

 


 

Садиба кін.19 – поч.20 ст., Правобережна Черкащина

 
Складається з хати, сажа, повітки, хліва-свининця, омшаника, саду, пасіки, квітника. Огороджена лісяним тином з широкими дощаними ворітьми й перелазом до вулиці. Господарські будівлі розміщені вздовж вулиці, в глибині відділено загородою із жердок подвір’я з хатою, квітником, садком, пасікою та омшаником. Повітка, хлів-свининець і омшаник реконструйовані за проектом архітектора Валерія Романова.

Хата кін.19 ст. з с.Яснозір’я, Черкаський р-н, Черкаська обл.

У хаті кін.19 ст. з Черкащини, НМНАПУ Хата кін.19 ст. з Черкащини, НМНАПУ Тридільна (хата + сіни + хата), ліва частина переділена на хатину і комірчину. Стіни на дубових підвалинах, рублені з різаних соснових брусів, в’язаних у замки з коротко відрізаними випусками. Стіни хати (крім комірчини) мащені й білені зовні та всередині. Стелі дощані в усіх приміщеннях, покладені на зруб і сволоки, зверху вальковані, знизу шпаровані й білені глиною. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий по латах солом’яними парками з накладним гребенем (“дідухом”) із кізлинами. Хата освітлюється трьома вікнами на чотири шибки з віконницями. Ліворуч у кутку стоїть піч з плетеним комином з червоними підводками. Середину хати і місце для стола займає ткацький верстат, на якому ткали з конопляного та лляного прядива полотно, рядна, скатерки, рушники з традиційними перебірними орнаментами “в кружок”, “гречку”, “риб’ячу луску”, “сосонку”. Для посуду обладнано мисник і полицю з коником. Біля лави й мисника стоїть маленький обідній столик з ослінчиками.

Ліва хатина холодна, освітлюється двома спареними вікнами з віконницями. Обладнана під майстерню, в якій зібрані деревообробні інструменти – ослін-стелюга, тесла, різці, струг, пила, свердла та заготовки й вироби з дерева – коряки, ночівки, ковші, мірки, ложки тощо.

У сінях експонується ножна ступа (товкти просо, ячмінь, пшеницю). На стіні висить різьблене ярмо. Будівля – типове житло кін.19 ст. в південно-східній Черкащині.

Саж поч.20 ст. з с.Клепачі, Лубенський р-н, Полтавська обл.

Рублений з різаних соснових брусів. Обладнаний лядою для подачі корму свиням. Дах трисхилий, на кроквах, критий солом’яними парками, з дерев’яним фронтоном над лядою.

 


 

Садиба поч.20 ст., Правобережна Черкащина

 
Складається з хати, комори, клуні, хлівів з повітками, воловні, погреба, садка, города. Хата з подвір’ям розміщена неподалік від вулиці, господарські будівлі стоять в глибині садиби, відмежовані огорожами, клуня традиційно міститься у городі.

Господарські будівлі реконструйовано за матеріалами досліджень архітектора Валерія Романова: воловня – тристінна повітка, плетена з лози, дах на сохах з солом’яною покрівлею; клуня – стіни з різаних дощок у закидку по стовпах, з двома ворітьми для в’їзду і виїзду воза, дах на двох сохах з солом’яною покрівлею; криниця – рублена з дубових брусів; хліви з тристінними повітками – сошні, стіни з різаних дощок, закиданих у стовпи. Дах чотирисхилий, на кроквах із солом’яною покрівлею. У повітках експонується сільськогосподарський реманент: плуги, борони, ярма, віялка, січкарня тощо.

Хата 1907 р. з с.Яснозір’я, Черкаський р-н, Черкаська обл.

Хата 1907 р. з Черкащини, НМНАПУ У хаті 1907 р. з Черкащини, НМНАПУ Тридільна (хата + сіни + хата-світлиця). Стіни на дубових підвалинах, рублені з соснових пиляних брусів. Вінці зрубу в’язані “у замки” з коротко відрізаними випусками. Навколо стін – глинобитна призьба, підведена червоною глиною. Стелі у хатах і сінях покладені з дощок на зруб та поперечні слижі, що спираються на поздовжній сволок. Зверху дошки утеплені очеретом, вальковані, знизу шпаровані й білені. Вся будівля мащена й білена зовні та всередині. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий по латах солом’яними парками з “китицями” на роговиках. Гребінь вивершений накладним “дідухом” і кізлинами. Кожна хата освітлюється чотирма вікнами з віконницями. В обох хатах печі з традиційними плетеними коминами і “шиєю”, що виводять дим у сіни під спільний димохід.

Ліва хата обладнана традиційно: покуть з образами, стіл, лави, скриня, піл, підвішена до сволока плетена з лози колиска, над полом жердка з одягом, на сінешній стіні – мисник на верхній полиці з мальованими мисками. Права – світлиця, прибрана святково. Великі ікони на покуті, на стінах – картина, дзеркало у кролевецьких рушниках, перед образами – святкові обрядові прикраси (різдвяні й великодні) – солом’яний павук і пташка з паперовими крильцями. Біля столу – стільці з фігурно вирізаними спинками, зроблені місцевими майстрами. Замість традиційних полиць мисника – настінна шафа із заскленими дверцятами з фаянсовими мисками і тарілками Будянського заводу. На жердці і на скрині – святковий одяг: вишиті сорочки, плахта, хустки; біля скрині – червоні жіночі чоботи.

Комора поч.20 ст. з с.Яснозір’я, Черкаський р-н, Черкаська обл.

Зведена у зруб з тесаних брусів на дубових підвалинах, покладених на камені. Перед дверима влаштовано піддашок на чотирьох стовпцях. Дах чотирисхилий, на кроквах. Солом’яна покрівля з високим гребенем-“дідухом” і ступінчастими наріжниками.

 


 

Садиба священика кін.19 – поч.20 ст., Звенигородщина

 
Складається з хати, комори, сажа, хліва, садка і квітників. Огороджена парканом із стовпів з пазами, закладеними брусами.

Хата поч.20 ст. з с.Мизинівка, Звенигородський р-н, Черкаська обл.

У хаті поч.20 ст. з Черкащини, НМНАПУ Хата поч.20 ст. з Черкащини, НМНАПУ Багатокімнатна (світлиця + спальня + кухня) – розвинений варіант традиційного тридільного планування (хата+сіни+хата), в якому всі приміщення поділені навпіл поздовжньою стіною. Перед вхідними дверима влаштовано рундук (ґанок) на стовпцях із дашком. Стіни сошні, закидані дилями через вальки, мащені й білені зовні і всередині. Дубові підвалини покладені на кам’яний підмурівок. Дах чотирисхилий, на кроквах, невисокий, критий бляхою. Освітлюється великими вікнами з віконницями. У всіх приміщеннях дощані підлоги. У кімнатах змуровані груби, у кухні – піч. Експонується ліва половина – світлиця і спальня, де відтворено обладнання житла сільського священика поч. 20 ст. У спальні – ліжко, шафа для книг, комод, скрині з горбатим віком, на стінах ікони і родинні фотографії, обрамлені рушниками. У світлиці по-святковому прибрані два покутя з кутовими столиками і кіотами, прибраними тканими рушниками, ряд образів над вікном з довгим орнаментованим рушником. Попід стінами – канапи, покриті килимами, перед ними стіл, на сінешній стіні – полиці з фаянсовим і скляним посудом.

Комора кін.19 – поч.20 ст. з с.Хижинці, Лисянський р-н, Черкаська обл.

Зведена в стовпи “в закидку” різаними дошками, на дубових підвалинах, покладених на каменях. Перед дверима піддашок на двох стовпцях. Дах чотирисхилий, на кроквах із солом’яною покрівлею.

Саж кін.19 – поч.20 ст. з с.Журавка, Городищенський р-н, Черкаська обл.

Рублений з різаних дощок. Підвалини на стоянах. З одного боку у зрубі стіни влаштовано двері, на причілку – ляда для корму свиней. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий парками з житньої соломи.

Хлів поч.20 ст. з с.Мала Антонівка, Білоцерківський р-н, Київська обл.

Стіни сошні, у закидку з різаних дощок по стовпах, шпаровані й білені. Дах чотирисхилий, на кроквах, з солом’яною покрівлею.

 


 

Садиба кін.19 ст., Центральна Уманщина

 
Складається з хати, комори, садка, города. Садиба має виходи на вигін і провулок. На великому подвір’ї вільно розміщені будівлі: хата стоїть напільною стіною від вигона, в глибині – комора. Перед бачається поставити хлів-клуню, пасіку з катрагою і встановити огорожу з перевезеного місцевого гранітного каменя.

Хата кін.19 ст. з с.Старі Бабани, Уманський р-н, Черкаська обл.

Хата кін.19 ст. з Черкащини, НМНАПУ Тридільна (хата + сіни + хата), у правій половині відгороджений ванькір з піччю. Стіни сошні “в заміт” – різані дилі закладені в стовпи-слупи. Стелі на хатах поздовжні, укладені з жердок на слижі (бальки, сволоки), зверху вальковані, знизу мащені й білені. Вся будівля мащена й білена зовні й всередині. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий солом’яними парками по латах з високим гребенем і східчастими наріжниками, попід стріхою влаштовано дощані карнизи.

У сінях – великий “бовдур” – комин, зведений кошем на двох поздовжніх балках. Освітлюється великими вікнами на шість шибок, у лівій половині – три вікна, у правій – чотири. В обох хатах відтворене традиційне настінне малювання: хмелики – на бальках (сволоках), вінок – на стелі, квітки – на стінах, пташки – над вікнами, підводки з клинцями на печі і напільній стіні зовні.

У хаті кін.19 ст. з Черкащини, НМНАПУ У хаті кін.19 ст. з Черкащини, НМНАПУ Орнаменти виконав архітектор Сергій Верговський за копіями 1920-х рр. з колекцій Костянтина Кржемінського та М. Горбачевського. У хатах – лави зі спинками, диван зі скринею (“шлямбан”), стільці, дерев’яне ліжко, мальовані скрині, полиці тощо. На образах, на стінах – уманські рушники, переткані кольоровими смугами – сірими, білими, синіми, коричнево-вохристими. В обох половинах прибрано по-святковому до весілля: на покуті – сніп-“дідух”, на столах – заквітчане весільне гільце, квітки, випечені коровай, шишки, борона, голуби та інші весільні “хліби”, на скрині – одяг молодих.

Комора кін.19 ст. з с.Молодецьке, Маньківський р-н, Черкаська обл.

Рублена з тесаних дубових брусів, в’язаних “у лапу”, стоїть на каменях. Перед дверима, на випусках верхніх вінців, влаштовано піддашок без опорних стовпців. Підлога з оба-полів, укладених поздовж у пази поперечних підвалин. Стеля поперечна, з дубових дощок, що спираються на поздовжній сволок і закладені в пази зрубу.

Дах чотирисхилий, на кроквах, критий соломою по латах. Гребінь накладний “на дідку”, перев’язаний перевеслом. Комора має поперечні засіки для зерна і врубану у стіни поздовжню жердку для верхнього одягу.

 


 

Хата-садиба 18 ст. з с.Рижавка, Уманський р-н, Черкаська обл.

Хата-садиба 18 ст. з Черкащини, НМНАПУ Подвір’я з лісяною огорожею. Тридільна (хата + сіни + хата). Стіни рублені з дубового кругляка, в’язаного круглими врубками з великими випусками. Права половина хати не збереглася і була відтворена подібно до лівої. Всі зруби шпаровані, мащені й білені, крім напільної стіни, що рудилася. Стелі дощані, покладені на зруб та поздовжній сволок, зверху вальковані, знизу мащені й білені. Дах чотирисхилий, на кроквах, ушитий по латах сніпками житньої соломи з накладним гребенем і китицями на кутах. Печі глинобитні з дерев’яними припічками без лежанок. Комини плетені кошиком, оздоблені ліпленим хрестом. У хатах відтворено традиційне обладнання і настінне малювання – хмелики, квіти, пташки, вінки й підводки сажею і червоною глиною. Експонуються традиційні орнаментальні тканини та знаряддя обробки волокон.

Типове старовинне житло 18 ст. на дві хати через сіни, поширене на Уманщині.

 


 

Церква Св.Параскеви 1742 р. з с.Зарубинці, Монастирищенський р-н, Черкаська обл.

Церква 1742 р. з Черкащини, НМНАПУ На пагорбі над ставом, головна архітектурна домінанта, що формує центр експозиції. Стоїть у садибі, огородженій парканом з дашком і ворітьми. Тридільна, триверха, рублена з дубового тесаного бруса. Всі бані виведено восьмериками і вивершено шатрами та зрубними ліхтарями без вікон. Центральна баня більша і вища, має два заломи. Верхи бабинця і вівтаря – з одним заломом. Стіни й підбанники шальовані. Заломи, шатра і маківки криті фарбованою бляхою. На маківках збереглися первісні традиційні хрести – чотирикінцеві з півмісяцями, і квітами, які є прадавніми сакральними знаками етнічних предків українців. Через вікна у стінах і підбанниках храм заливають потоки світла. Воно наповнює весь простір багатозаломних бань, виграє світлотінями на зрубних поверхнях стін, заломів, на різьбленні численних скоб, якими перев’язані всі верхи під заломами й шатрами, на всю висоту освітлює іконостас. Бруси карнизів на банях різьблені традиційними “косицями”, що здавна є священними знаками. Різьблені одвірки відтворено за аналогами.

Різьблений позолочений іконостас 18 ст., встановлений у наві перед вівтарем, зазнав значних втрат. Не збереглися царські врата, ікони цокольного і всі елементи намісного рядів, а також праві половини святкового і патріаршого рядів. В апостольському ряді збереглися дві різьблені колонки, дві ікони, різьблені рами. Вцілілі частини стали основою для реконструкції втраченого. Іконостас немовби моделює фасад пишної барокової будівлі, розчленованої карнизами на яруси – ряди з вікнами-іконами у різьблених рамах. Верхня частина іконостаса сприймається як імітація барокового фронтону, тут розміщені медальйони патріарших сюжетів, ікона Богоматері. Увінчує іконостас хрест з мальованим розп’яттям уніатської іконографії – чи не єдиний вплив унії, за якої збудовано церкву.

Фрагмент різьблення у церкві 1742 р. з Черкащини, НМНАПУ Цокольна частина складається з постаментів колонок намісного ряду. В них збереглися позолочені різьблені обрамлення восьмикутних ікон. Апостольський ряд підноситься над святковим рядом аркадою з пишно різьбленими рослинним орнаментом колонками і рамами великих апостольських ікон. Структуру намісного ряду відтворено за аналогією до апостольського. Особливої урочистості іконостасу надає святковий ряд, розвинений за рахунок внутрішнього горизонтального поділу карнизами. Ікони свят у медальйонах розміщені двома ярусами, по центру у хрещатій з заокругленнями рамі – “Тайна вечеря” (втрачена). Все тло між медальйонами святкового ярусу суцільним килимом заповнює різьблений позолочений орнамент аканта з окремими круглими квітами. Такий великий масив позолоченого сяючого різьблення разом з аналогічним різьбленням царських врат (виконані за зразком врат із церкви 18 ст. у с.Кожанка) є емоційним центром цієї видатної пам’ятки традиційної культури.

 


 

Школа кін.19 ст. з с.Лоташеве, Тальнівський р-н, Черкаська обл.

Школа кін.19 ст. з Черкащини, НМНАПУ Церковнопарафіяльна трирічна школа. Сошна будівля на кам’яному підмурку з двома ґанками. Стіни складені “в заміт” з плах через вальки. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий солом’яними парками, ґанки мають окремий трисхилий дах з солом’яним покриттям. Стелі дощані, зверху вальковані, в усіх приміщеннях дерев’яні підлоги, стіни зовні й всередині мащені та білені. Поділена на дві половини з окремими входами: навчальну (велика класна кімната і сіни) та помешкання для вчителя (кабінет-спальня і кухня-їдальня). Обидві половини зв’язані учительською кімнатою. У навчальному приміщенні представлено шкільне обладнання: довгі парти з лавами для учнів, стіл і стілець для учителя, шкільна дошка, рахівниця, грифельні дошки, розклад уроків. На покуті – ікона з рушником. У сінях стоять ослін, відро з різками. В учительському помешканні – портрет Тараса Шевченка, обрамлений вишиваним рушником, і музичний інструмент – бандура.

 

ЛІВОБЕРЕЖНА НАДДНІПРЯНЩИНА, 17 – поч.20 ст.

 

Середня Наддніпрянщина у НМНАПУ Пам’ятки, що представляють цей реґіон, зібрані з Баришівського, Бориспільського й Переяслав-Хмельницького районів Київської обл. та частини Лубенського р-ну Полтавської обл.

Пам’ятки характеризують традиції каркасного та зрубного будівництва. На Київщині і в тих районах Черкащини, що прилягають до Дніпра, поширене зрубне будівництво з пиляних, переважно соснових брусів і плах, з невеликими, рівно відрізаними випусками.

У давніх сошних хатах між дубовими сохами закладали жердки-глиці з сосни, акації чи шовковиці, до яких прив’язували сніпки очерету. На Західній Полтавщині зрубні комори поєднували з сошними валькованими стінами хати. Традиційні чотирисхилі дахи на кроквах мають солом’яні покрівлі з низьким гребенем, без “дідуха” і китиць на наріжниках. Хатні печі – глинобитні, прямостінні комини – із сирцю, починаючи з 18 ст. їх обкладали кахлями.

 


 

Хата-садиба 1883 р. з с.Дударків, Бориспільський р-н, Київська обл.

Хата-садиба 1883 р. з Київщини, НМНАПУ Хата-садиба 1883 р. з Київщини, НМНАПУ Дводільна (хата + сіни). Рублена з соснових плах, в’язаних у замки з невеликими випусками. Довкола стін власне хати заплетена лісою широка глинобитна призьба. На ній і на долівці відтворено традиційні червоні підводки із зубцями. Стеля дощана, укладена на поздовжній дубовий митий сволок з вирізьбленим хрестом і датою спорудження. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий парками житньої соломи по латах. Освітлюється трьома великими вікнами на чотири шибки: двома з чола, одним з причілка та одним невеликим у напільній стіні. Лутки шпаровані й мащені червоною глиною, рами – білою.

У хаті – два покутя: традиційний за столом і над полом з мальованими іконами на поличці-кутовичку. Над причілковим вікном ікони виставлені на різьбленій полиці. Над іконами, на кілочках по стінах, над вікнами, на сволоку – традиційні домоткані й кролевецькі рушники з червоними орнаментальними смугами. Стіл застелений домотканим килимом “у хрести” в ромбах, біля столу мальована скриня. У великих сінях, що використовувалися як і комора, висить на стіні різьблене ярмо, стоїть скриня та різний посуд: плетені солом’яники, коробки, довбанки, діжки, ночви.

Будівля – традиційне житло північної Бориспільщини.

 


 

Гамазей поч.20 ст. з с. Рудницьке, Баришівський р-н, Київська обл.

Велика комора для зберігання резервного запасу збіжжя сільської громади на випадок неврожаю, пожежі тощо. Стоїть окремо від садиб. Рублена, з піддашком і дверима з обох причілків. Стіни зведено на дубових стоянах і підвалинах з протесаної осики, вінці в’язані в замки з короткими випусками. Разом зі стінами рублені чотири засіки з дубовою підлогою. Дах чотирисхилий, на кроквах, ушитий по латах сніпками житньої соломи, з низьким гребенем, придавленим “півзинами” (кізлами). Посередині будівлі, проти обох дверей, між засіками – прохід зі сходами на перекриття, покладене з соснових дощок, звідти засипають зерно в засіки. Для вибирання зерна в засіках випущено кілька нижніх вінців.

 


 

Садиба кін.19 – поч.20 ст., Лівобережна Київщина

 
Складається з хати, сажа, хліва-повітки, городу. Огороджена лісяним тином з перелазом і ворітьми.

Хата кін.19 ст. з с.Бзів, Баришівський р-н, Київська обл.

Хата кін.19 ст. з Київщини, НМНАПУ Хата кін.19 ст. з Київщини, НМНАПУ Тридільна (хата + великі сіни + комора). Стіни рублені з соснових плах та брусів, в’язаних у замки з короткими випусками, на дубових підвалинах. Довкола власне хати заплетена лісою невисока глиняна призьба. Зруб комори, піднятий над землею, на дубових стоянах. Дах чотирисхилий, на кроквах, ушитий по латах парками з житньої соломи, з невисоким гребенем. Хата освітлюється п’ятьма великими вікнами на шість шибок: по два з чола і причілка, одне напільне. Сіни без стелі, з двома дверима. Зовні та всередині хата мащена і побілена. Сіни і комора не мащені.

У хаті поздовжній масивний “митий” сволок з вирізьбленим хрестом, традиційне обладнання. На причілковій стіні від сволока до покуті на різьбленій божниці виставлені мальовані на дошці ікони. Над образами причілкової стіни і на чільній стіні, від покуті до передпічного вікна – традиційні домоткані рушники, орнаментовані червоними смугами та геометризованими квітами з вкрапленням чорних або синіх кольорів. У хаті експонуються домоткані килими розвиненого в минулому килимарського осередку в с.Веселинівка Баришівського р-ну (колишнє с.Скопці).

Саж поч.20 ст. з с.Кийлів, Бориспільський р-н, Київська обл.

Будівля для догодування свиней. Однодільна, рублена, з лядою і боковими дверима. Дах чотирисхилий, на кроквах, ушитий по латах солом’яними парками.

Хлів-повітка поч.20 ст. з с.Пристроми, Переяслав-Хмельницький р-н, Київська обл.

Рублена з соснових брусів, в’язаних у замки з короткими випусками. Дах чотирисхилий на кроквах, критий по латах парками з житньої соломи. У довгій стіні збоку розміщено двері, перед якими зроблена із жердок загорода.

 


 

Садиба кін.19 – поч.20 ст., Переяславщина

 
Складається з хати, комори, сажа, хліва-повітки, городу. Будівлі розміщені на великому подвір’ї, огородженому лозяним тином з ворітьми та перелазом.

Хата кін.19 ст. з с.Мала Каратуль, Переяслав-Хмельницький р-н, Київська обл.

Хата кін.19 ст. з Київщини, НМНАПУ Тридільна (хата + сіни + хата). Стіни рублені з тесаних соснових плах, в’язаних у замки, зовні й всередині шпаровані, мащені й побілені. Навколо нижніх вінців заплетена глинобитна призьба з червоною підводкою. Стелі в хатах дощані, покладені на зруби та поперечні сволоки, зверху вальковані, знизу шпаровані й побілені. Сіни з двома дверима, без стелі та обмазки. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий солом’яними парками по латах. Гребінь невисокий з двома верхами-коминами. У кожній хаті по чотири вікна: два у чільній стіні і по одному в причілковій та напільній. Глинобитні печі з окремими бовдурами (коминами), розміщеними в сінях. Обладнання традиційне. Над образами на стінах – довгі рушники, переткані червоними орнаментами.

Комора кін.19 – поч.20 ст. з с.Мала Каратуль, Переяслав-Хмельницький р-н, Київська обл.

Однодільна, з піддашком на чотирьох стовпцях. Зведена в зруб з тесаних соснових плах на дубових підвалинах. Підлога й стеля дощані. Дах чотирисхилий, на кроквах, ушитий солом’яними сніпками по латах.

Саж поч.20 ст. з с.Стовп’яги, Переяслав-Хмельницький р-н, Київська обл.

Зведений в зруб з товстих соснових дощок. У бічній стіні невеликі двері, у причілковій – ляда для закладання корму для свиней. Над лядою – дерев’яний щит трисхилого даху на кроквах, критого по латах солом’яними парками.

Хлів-повітка поч.20 ст. з с.Стовп’яги, Переяслав-Хмельницький р-н, Київська обл.

Дводільний, зведений в зруб з осикових плах. Дах чотирисхилий на кроквах, ушитий по латах солом’яними парками.

 


 

Садиба кін.19 – поч.20 ст., Західна Полтавщина

 
Складається з хати, комори, льоху (всі будівлі реконструйовані). Передбачається огородити садибу і посадити садок.

Хата кін.19 ст. з с.Солониця, Лубенський р-н, Полтавська обл.

Хата кін.19 ст. з Полтавщини, НМНАПУ Хата кін.19 ст. з Полтавщини, НМНАПУ Тридільна (хата + сіни + комора). Стіни власне хати на дубових сохах викладені глиняними вальками зі значним потовщенням донизу, білені, з високими підводками “окола” червоною глиною. Дощана стеля зверху валькована, знизу мащена й білена.

Комора рублена з соснових брусів, в’язаних у замки з короткими випусками. Сіни рублені в закидку. Стіни комори й сіней не мащені. Дах чотирисхилий, на кроквах, первісно критий очеретом, з невисоким гребенем (у музеї вимушено критий сніпками житньої соломи).

Освітлюється п’ятьма вікнами на чотири шибки: по двоє з чола і причілка, одне – в напільній стіні. Долівку у хаті змащували жовтою глиною і підводили вузенько стіни, на святки і на літо попід стінами на долівці малювали червоною глиною.

Обладнання, хатнє начиння, народне вбрання, посуд – традиційні для наддніпрянської Полтавщини. На покуті на різьблених поличках-судничках – образи у святкових червоних рушниках. У будень хату прикрашали “пісні” рушники, вишиті білими мережками, лічильною гладдю (“лиштвою”) та вирізуванням. На столі – святковий домотканий килим, на дерев’яний піл постелено рядно та смугасті вовняні ліжники. Глинобитна піч з прямостінним комином оздоблена ліпленими й мальованими кругами із зубцями.

У сінях представлені ткані й плетені з рогозу кошики, виготовлення яких було поширене у багатьох селах Лубенщини.

Надвірна комора кін.19 – поч.20 ст. з с.Клепачі, Лубенський р-н, Полтавська обл.

Рублена з дубового брусся, в’язаного в замки з короткими випусками, на дубових стоянах. Перед дверима – піддашок на чотирьох парах стовпців. Підлога й стеля дощані. Дах чотирисхилий, на кроквах, критий по латах парками з житньої соломи.

 


 

Церква Cв.Архістратига Михаїла 1600 р. з с.Дорогинка, Фастівський р-н, Київська обл.

 
Церква Cв.Архістратига Михаїла 1600 р. з Київщини, НМНАПУ На околиці Голосіївської діброви, у великій церковній садибі з пам’ятним хрестом і дзвонами, огородженій парканом із соснових плах взакидку по стовпах, з брамою та двома хвіртками під дощаними дашками. За відомостями Лаврентія Похилевича, церква датується 1600 р., в описі Васильківського духовного правління значиться під 1700 р. При проведенні капітального ремонту 1850 року будівля зазнала деяких змін, проте у процесі наступної реставрації в Музеї відтворено втрачені первісні елементи: фундаменти з дубових стоянів, двері з шестикутними одвірками, паперті та карнизи – за традиційними аналогами, вікна – за слідами первісних прорізів у зрубах стін.

Тридільна, триверха, з домінуючою центральною банею, рублена з соснових брусів. Всі бані зведено суцільними зрубами, що переходять без заломів зі стін на шатра верхів і ліхтарі. Високі стіни бабинця і церкви (нави) виведено звуженими доверху четвериками, у вівтарі східні кути зрізано, як у восьмериках. У верхній частині стін врізано прямокутні вікна (у центральній бані – потрійні), внутрішні кути під шатрами перев’язано широкими різьбленими скобами. Стрімкі шатра, що продовжують форму стін, через пласкі паруси по кутах переходять у великі зрубні восьмерики ліхтарів з високими вікнами-щілинами, розрахованими на гутні шибки.

Церква Cв.Архістратига Михаїла 1600 р. з Київщини, НМНАПУ На дощаних стелях ліхтарів зведено сошні конструкції маківок з хрестовиною, стовпом і кроквами-кружалами. Стіни бань і ліхтарів шальовано з традиційним облаштуванням шалівок над стоянами, біля вікон і аркатурами під карнизом. Дахи шатрів без ковнірів повторюють форму зрубу, криті ґонтом (первісно коленою дошкою). Повні маківки з глибокими перехватами криті ґонтом і вивершено пишними кованими хрестами (збереглися оригінали хрестів на вівтарі й центральній бані). Виготовлені народними майстрами, старовинні хрести містять усталену систему священних знаків: півмісяці, змії, спіралі-волюти, круги, сонце з променями, маленькі хрестики й чотирипелюсткові об’ємні квіти у різних поєднаннях навколо великих чотириконечних хрестів. Це – сакральні знаки прадавнього етнічно-християнського духовного комплексу з притаманним йому шануванням предків.

Старовинний шестиярусний іконостас займає всю східну частину нави. За кілька віків існування він зазнав значних добудов і змін, які позначилися на структурі, що нагадує причілок барокової будівлі з поверхами-ярусами, колонадами, дверима й вікнами-іконами. Колонада намісного ярусу і цокольний ряд становлять єдине структурне ціле з аркою, подібною до верхів старовинних одвірків. Середні частини всіх вищих ярусів спрямовані до стрімко піднесеного хреста з розп’яттям.

Надбанний хрест церкви 1600 р. з Київщини, НМНАПУ Найдавнішою є нижня частина іконостаса – цокольний і намісний яруси розділені царськими й дияконськими вратами на чотири частини, у кожній з яких по одній невеликій цокольній іконі у восьмикутній профільованій рамі й по одній великій намісній у різьбленій позолоченій рамі між пишно різьбленими колонками. Цокольні ікони на відомі сюжети – “З’явлення Св.Миколая царю Костянтину”, “Зустріч Марії та Єлизавети”, “Христос і самаритянка” – позначені бездоганним колоритом, монументальністю, масштабністю і знаковою вагомістю зображень. Ікони намісного ярусу “Св.Миколай”, “Богоматір”, “Христос”, храмова ікона “Св.Архістратиг Михаїл”, зображення архангелів на дияконських вратах виконані у кращих традиціях українського “візерункового” малярства 16–18 ст., що ввібрало в себе давні засади монументального малювання. Золоте осяйне тло, спокійні форми без надмірної динаміки, лики, не переобтяжені полисками й світлотінями, мають площинне моделювання. Тони глибокі й гармонійні. Ці давні й багаті традиції кілька століть не поступалися бароковим впливам Європи з тенденціями динамізму й просторовості. Навіть найдинамічніша намісна ікона Св.Архістратига Михаїла не позбавлена певної монументальності. Темна фігура на сяючому тлі у майстерно вимальованій кольчузі іскриться мереживом золотих виблисків. Величні й спокійні постаті Богоматері і Спасителя. Золоте тло, червоний одяг глибокого спокійного тону, заквітчаний золотими галузками. Одяг немовляти на руках Богоматері заквітчано пишними трояндами. Дияконські врата з архангелами на повний зріст, у всуціль заквітчаному трояндами одязі, підтверджують приналежність усього намісного ярусу до славнозвісної школи “килимового” чи “візерункового” малярства. Про це яскраво свідчить крайня ліва ікона “Св. Миколая”, зображеного на сяючому тлі у всуціль заквітчаному парчевому одязі, ікона сяє, мов коштовність. На тлі намісних ікон під час розчисток записів виявлено сліди накладного різьблення з квіткою й гострими листками, подібного до вміщених на тлі святкового та патріарших ярусів і над дияконськими вратами. Ця частина іконостаса за періодом побутування “візерункового” малярства може датуватися 17 – поч.18 ст.

Царські врата зі “Спасом Нерукотворним”, центральна частина святкового ярусу з іконою “Тайна вечеря” у складній рамі з півкругами, весь апостольський ярус з великою іконою Вседержителя в центрі та чотирма іконами євангелістів по три постаті у кожній, патріарший ярус з круглими медальйонами патріархів та іконою Богоматері-Оранти в центрі, великий хрест з мальованим розп’яттям православної іконографії датують 2-ю пол.18 ст., коли й було сформовано всю нині наявну структуру іконостаса. Малювання цього періоду вже втратило і давні засади монументальності, і традиції “візерункового” малярства. Різкі дисгармонійні тони, темне тло, динамічні пози фігур, розвіяний одяг, просторове моделювання форм засвідчують європейські культурні впливи. У 19 ст. (зберігся акт 1832 про незадовільний стан іконостаса), певно, відбулась заміна 12 ікон святкового ярусу (за винятком “Тайної вечері”), обрамлених у восьмикутні профільовані рами і мальовані в тогочасному стилі академізму з цілковитою втратою засад монументальності.

У церкві Cв.Архістратига Михаїла 1600 р. з Київщини, НМНАПУ Незважаючи на різночасовість і різностильність частин іконостаса, він водночас становить єдину структурно й стилістично досконалу мистецьку цілісність завдяки широкому застосуванню у всіх ярусах різьблення рослинним орнаментом, як панівного емоційного і сакрального елемента. Традиції його залишилися незмінними і шанованими протягом усього періоду творення й існування іконостаса, переживши мало не на століття “візерунковий” стиль, частиною якого вони були, але так і не піддалися впливам пізнього європейського бароко.

Така стійкість традицій застосування сюжету “квітки” має широке національне культурне підґрунтя. Вони пов’язані з прадавніми етнічними уявленнями про “квітку” як священний знак, її введення в культуру як сакральну етнічно-християнську форму освячення. Саме в такій ролі сприймаються рослинні орнаменти на мурованих будівлях 17–18 ст., у церковних хрестах, у заквітчаному одязі й традиційній та церковній тканині, у рослинному різьбленні частин іконостаса. Саме такий сакральний статус “квітки” сприяв легкому запозиченню культурою України і східних троянд, і античних акантів, і християнських виноградів, надаючи їм своєї священної семантики, яка дозволяла вільну трансформацію їх у традиційні квіти, ягоди та численні іконографічні сюжети “квітки”, котрими так багата спадщина народу. Це прекрасно ілюструють усі різночасові сюжети святомихайлівського іконостаса. Царські врата, в основі яких відомий здавна сюжет виноградної лози, обвитої навколо ікон Благовіщення та євангелістів (два нижні втратили шар малювання), не мають жодної ботанічної ознаки винограду, натомість буйна поросль вазону аканта рясніє гостропелюстковими квітами, повними трояндами та ґронами ягід з чашолистками. Ці ж рослинні сюжети навколо “Спаса Нерукотворного”, і на колонках намісного та апостольського ярусів. Великі багатопелюсткові квіти з рельєфними серединами заповнюють майже все вільне тло на патріарших ярусах. Буйна акантова поросль сплітається навколо хреста з розп’яттям, рясніє пишними квітами з великими конічними Гронами ягід з розвиненими чашолистками. Саме таким священним є сприйняття етносом заквітчаного іконостаса.

Архаїчний тип храму досконало передає автохтонну для Київщини традицію зрубних верхів зі світлими ліхтарями, що стала визначальною для генези храмобудівництва України. Етнографічна експозиція церкви створювалася під керівництвом Лідії Орел.

 


 

Раїса СВИРИДА, Сергій ВЕРГОВСЬКИЙ, Євгенія СИЗОВА,
Звід пам’яток історії та культури України – Кн.1. – Ч.2. – 2003

 

 
 

ТЕМАТИЧНІ ПУБЛІКАЦІЇ:

Експозиція “СЕРЕДНЯ НАДДНІПРЯНЩИНА” у НМНАПУ – Раїса СВИРИДА:
огляд експозиції.

 


ФЛЕШ-ГАЛЕРЕЯ ЕКСПОЗИЦІЇ “СЕРЕДНЯ НАДДНІПРЯНЩИНА”