


Україна Споконвічна :: Народне будівництво, традиційний побут, фольклор
Просте, красиве і доцільне – вчора, сьогодні, завтра…
Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО
Головним героєм цього короткого фільму є український Хліб – поминальний, великодній, весільний і звичайний буденний, але випечений за народною традиційною технологією…
Фільм створений на основі експедиційних та науково-популярних відеозаписів. Це мультимедійний супровід ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПОМИНАЛЬНОЇ ВИСТАВКИ ОБРЯДОВИХ ХЛІБІВ, присвяченої пам’яті загиблих під час Голодомору 1932-33 років в Україні (листопад-грудень 2011 р., Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара”, м.Київ).
Докладніше див. ТУТ »
Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України / Упорядники Лідія Орел, Катерина Міщенко. – К.: ІСДО, 1995. – 232 с.
Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України призначені для викладачів, учителів, краєзнавців, етнографів, фольклористів, мовознавців, студентів та учнів – усіх небайдужих до надбань нашого народу.
Цей посібник дає змогу самостійно розпочати роботу етнографа: якщо у вашому оточенні є цікаві люди, які знають і можуть розповісти про давнє весілля, про те як батько чи дід гончарювали, про те, як закладали колись нову хату – озброюйтеся цією книжечкою, прочитайте методичні поради і запишіть ці відомості. Цілком можливо, що вам вдасться зафіксувати цікаву й важливу сторінку народних знань.
А записаним можете поділитися зі світом – хоч би й на сторінках цього сайту, у вигляді авторської публікації власних записів. Запрошуємо до співпраці! :)
“Традиція є основою і упорядкуванням мистецького розвитку людини. Вона живить мистецький процес стиглими плодами людської підсвідомості… Тож я нічого не винаходив і не придумував, − стверджує автор посібника Василь Григорович ПАРАХІН. − Я тільки передаю дітям споконвічні скарби народних майстрів, які сьогодні мають бути загальнодержавним надбанням!”
Автор відродив і застосував у шкільній студії традиційне народне малювання, яке здавна використовувалося для настінного розпису, малювання на склі, оздоблення гончарних виробів тощо. Це насамперед простий, природній спосіб нанесення ліній, при якому найважливіше − “нічого не силувати”: ані свій основний інструмент − руку, ані пензель чи перо, ані матеріал − папір, скло, глечик чи крейдяну стіну.
Вчитися малювати таким способом можна у будь-якому віці: кожен, хто здатний втримати в руці олівець або шматок крейди, може долучитися до простого і глибоко традиційного українського мистецтва.
Continue reading “Посібник “НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ” – Василь ПАРАХІН” →
Українське народне багатоголосся / Збірник пісень. / Упор. Зоя Василенко, Михайло Гордійчук, Анатолій Гуменюк, Олександр Правдюк, Леопольд Ященко – К.: Мистецтво, 1963. – 538 с., нот.
Без перебільшення епохальне видання, аналогів якому досьогодні немає.
У збірнику переважають записи 1952-60-х рр., зроблені співробітниками Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР за допомогою першої на той час пересувної лабораторії, обладнаної звукозаписувальною апаратурою.
Книга має докладні примітки про походження пісень.
У вступній частині дається стисла характеристика українського народного багатоголосся, його різновидів. Найбільше уваги приділено народній підголосковій поліфонії.
Continue reading “Збірник пісень “УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ БАГАТОГОЛОССЯ”” →
Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО
Фільм створено до 100-річчя від дня народження подвижника української культури Івана Гончара – засновника Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”. Одвічна краса народного мистецтва, картини відомих і невідомих художників ілюструють живе слово автора, надиктоване ним самим на аудіоплівку на початку 1980-х років.
Докладніше див. ТУТ »
Традиційне вбрання українців є одним з найбагатших видів народного мистецтва. В різних місцевостях воно має свої особливості, пов’язані з природними умовами, господарством, звичаями, а також стосунками з сусідніми народами.
Тим-то одяг карпатських гуцулів цілковито відрізняється від одягу наддніпрянців, а разом з тим має чимало спільного з традиційним одягом румунів, угорців та словаків. А одяг волинян має спільні риси з одягом їхніх сусідів – поляків та білорусів. І все це разом утворює розмаїтий цвіт народної культури.
Continue reading “Стаття “КРАСА НАРОДНОГО ВБРАННЯ” – Лідія ОРЕЛ” →
Каталог виставки українських народних музичних інструментів та матеріалів з музичного побуту Української РСР [Фондова збірка Музею народної архітектури та побуту України] / Упорядкування та вступна стаття: Ігор Шрамко. − Київ: Музей народної архітектури та побуту України, 1980. − 41 с.
Музей народної архітектури та побуту УРСР Українського товариства охорони пам’яток історії та культури почав роботу по збиранню й вивченню українських народних музичних інструментів та матеріалів з історії музичного побуту нашої республіки, пропаганді знань про них з 1972 року. За цей час зібрана одна з найбільш повних і значних колекцій СРСР, відкрита в 1976 році перша в республіці експозиція народних музичних інструментів та матеріалів з історії музичного побуту, що одержала високу оцінку спеціалістів та широкої громадськості.
Нині [станом на 1980 рік] в фондах Музею знаходиться понад 500 різних музичних інструментів, що дають можливість ілюструвати шлях, який пройшло музичне мистецтво нашого народу за роки Радянської влади, простежити історію розвитку музичного інструментарію України з найдавніших часів до наших днів.
Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО
23 вересня 2011 року в Музеї Івана Гончара Народний аматорський обрядово-фольклорний ансамбль “ДНІСТРЯНИ” (керівник О.Кривецька) та дитячий фольклорно-етнографічний ансамбль “ДЗУМБАЛИК” (керівник Л.Синовіцька) з с.Дністрове Борщівського р-ну Тернопільської обл. разом з ансамблем “ТРОЇСТІ МУЗИКИ” (керівник В.Дудка) з м.Мельниця-Подільська показували головні обрядові моменти традиційного весілля свого краю.
Докладніше див. ТУТ »
Заснований 1969 року як Державний музей народної архітектури та побуту УРСР. Перших відвідувачів прийняв у 1976-му. Збудований за ініціативою і коштом Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, йому ж таки був підпорядкований до 2005 р. Протягом 2005 − 2011 рр. знаходився у підпорядкуванні Національної академії наук України; з 2008-го має статус Національного. З 2011 року − у віданні Міністерства культури і туризму України.
Експозиція Музею загальнонаціональна, збудована на основі історико-етнографічного районування України кінця ХІХ − початку ХХ століть. Офіційного сайту Музею наразі немає. |
||
У цій публікації побіжно оглянемо народні свята та дні ремесел, що проводилися у Національному музеї народної архітектури та побуту України протягом останнього тридцятиріччя. Всі ці заходи були орієнтовані на народну традицію, зафіксовану на час кінця ХІХ − початку ХХ століття, яка, проте, лишалася майже незмінною значно довше.
Це була чудова ідея, і надзвичайно актуальна на той час − кінець 70-х − початок 80-х років, коли у Музеї почали організовувати перші ярмарки та дні майстрів. Святам передувала велика науково-методична робота: майстрів, які працювали в народних традиціях, треба було відшукати по цілій Україні. З охочими “докваліфікуватися” працювали окремо, добираючи зразки та консультуючи про реґіональні особливості того чи іншого ремесла…
Майже одночасно з ярмарками у музейній експозиції створювався український рік − свята, які з часом ставали традиційними − для Музею і для Києва. До музейного календаря увійшли також окремі пам’ятні дати, нерозривно пов’язані з народним життям і побутом.
Варті окремої уваги й концептуальні засади, на яких увесь цей час ґрунтувалося залучення народних майстрів, фольклорних гуртів та окремих виконавців до співпраці на музейних заходах. Републікуємо їх тут за поданням на сайті nmnapu.org.ua.
Continue reading “Народні свята та пам’ятні дати у НМНАПУ (Київ, Пирогів), 1980 – 2010” →
© Україна Споконвічна 2012-2024
Дуже дякуємо Вам за допомогу!