Заняття, ремесла: Малярство
Живопис в інтер’єрі поліського житла XIX–XX століть – Михайло МАТІЙЧУК
Михайло МАТІЙЧУК. Живопис в інтер’єрі поліського житла ХІХ – ХХ століть: за матеріалами районів, що постраждали від Чорнобильської катастрофи / На сторожі української народної культури: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Київ, 2008. – С.120-129.
В основу даної роботи покладені польові матеріали автора, зібрані у північних районах Київської та Житомирської областей.
Предметом дослідження стала фондова колекція живописних творів з музейних фондів Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф МНС України, зібрана учасниками історико-етнографічних експедицій упродовж 1994-2005 рр. у покинутих селах Зони відчуження та суміжних, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, районах Київської та Житомирської областей, а також зразки культового живопису, виявлені в 1988-89 роках ліквідаторами аварії на ЧАЕС.
Continue reading “Живопис в інтер’єрі поліського житла XIX–XX століть – Михайло МАТІЙЧУК”
Каталог виставки “НАРОДНА КУЛЬТУРА ЗРАНЕНОЇ ЗЕМЛІ” (1997)
Народна культура зраненої землі / Каталог виставки до 10-річчя аварії на ЧАЕС. – К., 1997. – 92 с., іл.
Виставка, що відбулася у Палаці мистецтв “Український Дім” протягом квітня-травня 1996 року, репрезентувала пам’ятки історії та культури, зібрані протягом першого десятиліття в зоні Чорнобильської катастрофи, світлини та твори сучасного народного мистецтва Київського Полісся.
В основу виставки лягли польові фотоматеріали та пам’ятки традиційного народного побуту і мистецтва, зібрані експедиціями науковців протягом 1989–1995 рр. на території потерпілих від Чорнобильської катастрофи районів Полісся – зони відчуження та зони відселення. Доповнили експозицію твори відомих майстрів сучасного народного декоративного мистецтва.
Continue reading “Каталог виставки “НАРОДНА КУЛЬТУРА ЗРАНЕНОЇ ЗЕМЛІ” (1997)”
Посібник “ПРОГРАМА, ЗАПИТАЛЬНИКИ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДОСЛІДНИКАМ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ”
Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України / Упорядники Лідія Орел, Катерина Міщенко. – К.: ІСДО, 1995. – 232 с.
Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України призначені для викладачів, учителів, краєзнавців, етнографів, фольклористів, мовознавців, студентів та учнів – усіх небайдужих до надбань нашого народу.
Цей посібник дає змогу самостійно розпочати роботу етнографа: якщо у вашому оточенні є цікаві люди, які знають і можуть розповісти про давнє весілля, про те як батько чи дід гончарювали, про те, як закладали колись нову хату – озброюйтеся цією книжечкою, прочитайте методичні поради і запишіть ці відомості. Цілком можливо, що вам вдасться зафіксувати цікаву й важливу сторінку народних знань.
А записаним можете поділитися зі світом – хоч би й на сторінках цього сайту, у вигляді авторської публікації власних записів. Запрошуємо до співпраці! :)
Посібник “НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ” – Василь ПАРАХІН
“Традиція є основою і упорядкуванням мистецького розвитку людини. Вона живить мистецький процес стиглими плодами людської підсвідомості… Тож я нічого не винаходив і не придумував, − стверджує автор посібника Василь Григорович ПАРАХІН. − Я тільки передаю дітям споконвічні скарби народних майстрів, які сьогодні мають бути загальнодержавним надбанням!”
Вчитися малювати таким способом можна у будь-якому віці: кожен, хто здатний втримати в руці олівець або шматок крейди, може долучитися до простого і глибоко традиційного українського мистецтва.
Continue reading “Посібник “НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ” – Василь ПАРАХІН”
СТУДІЯ НАРОДНОГО МАЛЮВАННЯ Василя ПАРАХІНА у селі Журавники
НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ відроджена і впроваджена відомим майстром з когорти шістдесятників Василем Григоровичем ПАРАХІНИМ. У своїй шкільній студії він вперше в Україні сформулював методичні засади традиційного народного малювання, які багато в чому є революційними щодо звичних сьогодні.
Переглянувши академізовані методики радянського часу, Парахін і його вихованці повернулися до витоків народного мистецтва і одержали несподівані, часом дивовижні результати. Найменші учні студії вже за кілька тижнів оволодівають простими й природніми правилами цікавої гри, а найстарші легко й швидко будують складні сюжетні композиції в кольорі, які є прекрасними зразками традиційного народного мистецтва.
З давніх-давен різні види народного малювання підпорядковувалися кільком спільним законам. Це не були писані правила; вони трималися й переходили з покоління в покоління завдяки своїй природності. Все штучне й надумане традиційна культура “відсіювала”, залишаючи природню імпровізаційність, легкість форм і гармонію кольорів. Саме такі скрині мали найбільший попит на ярмарку; саме такі миски й глечики найчастіше усміхалися з мисника; саме таку ікону ставили на покуть і молилися до неї, як до Образу Божого. І саме так майстрові було малювати найлегше…
Continue reading “СТУДІЯ НАРОДНОГО МАЛЮВАННЯ Василя ПАРАХІНА у селі Журавники”
Фільм “Іван ГОНЧАР: УКРАЇНА СПОКОНВІЧНА”
Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО
Фільм створено до 100-річчя від дня народження подвижника української культури Івана Гончара – засновника Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”. Одвічна краса народного мистецтва, картини відомих і невідомих художників ілюструють живе слово автора, надиктоване ним самим на аудіоплівку на початку 1980-х років.
Докладніше див. ТУТ »
Фільм “УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ в Національному музеї народної архітектури та побуту України”
Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО
Фільм “УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ в НМНАПУ” – спільний проект Національного музею народної архітектури та побуту України і Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара” – був задуманий як відеоекскурсія по експозиції Музею, але згодом розрісся до годинної ілюстрованої лекції про етнографічне районування та традиційну культуру карпатського реґіону.
Що з того вийшло – судити вам… :)
Народні свята та пам’ятні дати у НМНАПУ (Київ, Пирогів), 1980 – 2010
Це була чудова ідея, і надзвичайно актуальна на той час − кінець 70-х − початок 80-х років, коли у Музеї почали організовувати перші ярмарки та дні майстрів. Святам передувала велика науково-методична робота: майстрів, які працювали в народних традиціях, треба було відшукати по цілій Україні. З охочими “докваліфікуватися” працювали окремо, добираючи зразки та консультуючи про реґіональні особливості того чи іншого ремесла…
Майже одночасно з ярмарками у музейній експозиції створювався український рік − свята, які з часом ставали традиційними − для Музею і для Києва. До музейного календаря увійшли також окремі пам’ятні дати, нерозривно пов’язані з народним життям і побутом.
Варті окремої уваги й концептуальні засади, на яких увесь цей час ґрунтувалося залучення народних майстрів, фольклорних гуртів та окремих виконавців до співпраці на музейних заходах. Републікуємо їх тут за поданням на сайті nmnapu.org.ua.
Continue reading “Народні свята та пам’ятні дати у НМНАПУ (Київ, Пирогів), 1980 – 2010”
Книга “Народне мистецтво Луганщини у фондах ДМНАПУ” – Лідія БОРЩЕНКО, 2009
Лідія Борщенко. Народне мистецтво Луганщини у фондах Державного музею народної архітектури та побуту України. – Київ: Поліпринт, 2009. – 82 с., іл.
Це видання є каталогом предметів народного декоративно-ужиткового мистецтва Луганщини, які є у фондах Національного музею народної архітектури та побуту України. Окрім самого переліку експонатів Музею та коротких відомостей про них, у книзі опубліковано вступну статтю директора Миколи Ходаківського та матеріал з історії дослідження народного мистецтва Луганщини директора Луганського обласного художнього музею Лідії Борщенко.
Continue reading “Книга “Народне мистецтво Луганщини у фондах ДМНАПУ” – Лідія БОРЩЕНКО, 2009″
Книга “Українське народне мистецтво: ЖИВОПИС” (1967)
Українське народне мистецтво: ЖИВОПИС / Упор. Б.С.Бутник-Сіверський (керівник), В.Г.Нагай, В.П.Самойлович. Авт.тексту Б.С.Бутник-Сіверський. − К.: Мистецтво, 1967. − 220 с., іл.
Альбом присвячений одній із найцікавіших галузей народного мистецтва − декоративному живопису, кращі зразки якого мають неабияку художню цінність.
Ілюстративний матеріал, до якого увійшли декоративні розписи по дереву, писанки, настінні розписи, мальовки, витинанки, станкові декоративні розписи і т.ін., подається по розділах в хронологічному порядку, а також, де це було можливо, за територіальною ознакою.
Continue reading “Книга “Українське народне мистецтво: ЖИВОПИС” (1967)”
