ГУЦУЛЬСЬКА КУРНА ХАТА − Станіслав СМОЛІНСЬКИЙ

Курна гуцульська хата

Станіслав СМОЛІНСЬКИЙ. Гуцульська курна хата // Журн. Краєзнавство. − Київ. − 1994. − №1-2. − С.48-51.

Деякі типи народного житла існували віками, зокрема й курна хата. Подекуди в Україні, особливо на Бойківщині, їх можна було бачити ще 20 років тому [стаття надрукована 1994 р.]. Проте на Гуцульщині цей тип житла зник набагато раніше. 1876 року С.Витвицький писав, що там “де-не-де ще курні хати, тобто без комина, збереглися, але вони поступово зникають” [1]. Тож у дослідженнях кінця XIX − початку XX століття свідчення про такі будівлі досить неповні. Цінні малюнок і світлину курної печі опублікував Є.Жуковський [2], схему її знаходимо в праці Я.Фальковського [3]. У наш час згадує курну піч і подає малюнок, запозичений у Є.Жуковського, П.Юрченко [4].

Брак достатнього фактичного матеріалу та певні методологічні стереотипи зумовили погляд, що курна хата − лише набуток бідних. Так, В.Шухевич пише, що бідні гуцули живуть у дуже малих, курних хатках, які називаються бурдеями [5]. О.Бломквіст факт тривалого збереження курних хат на Західній Україні пов’язує насамперед із соціальними причинами [6]. Водночас вона дивиться глибше, припускаючи, що колись існувала суцільна смуга поширення курної печі − від Східної Європи через Польщу, Чехію і Австрію до Східних Альп [7].

Читати далі »

Стаття “Традиційні техніки покриття дахів на Бойківщині” – Михайло МАТІЙЧУК

Хата 1841 р. з Бойківщини. НМНАПУ

Михайло МАТІЙЧУК. Традиційні техніки покриття дахів на Бойківщині / Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип.47. – Львів, 2012. – С.373-392.

У статті розглянуто традиційні техніки покриття дахів соломою та смерековою дошкою, які побутували на Бойківщині; проаналізовано технологічні особливості кожної з них, починаючи від заготівлі матеріалу і закінчуючи покрівлею даху; подано їх порівняльну характеристику.

У додатку – словник будівельної термінології Бойківщини, пов’язаної з покрівельними технологіями.

Дослідження ґрунтується на польових матеріалах автора, апробованих у Національному музеї народної архітектури та побуту України.

Читати далі »

Весільний обряд села Загнітків на Одещині − ВІДЕО

Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО


Дивитися на YouTube »

На Покрову, 14 жовтня 2012 року до Музею Івана Гончара приїздив Народний фольклорно-автентичний колектив “ВИТОКИ” з с.Загнітків Кодимського р-ну Одеської обл. Керівники колективу − Єфросинія Сторож та Василь Олійник. Хлопці й дівчата показували весільний обряд свого краю, записаний від старших людей і опрацьований для цієї вистави п.Єфросинією Сторож.

Маловідомі весільні та ліричні пісні, шляхетне традиційне вбрання Східного Поділля, народні побутові танці у супроводі власного духового оркестру, як то велося в багатьох селах України протягом останніх кількох десятиліть − це краще бачити і чути, аніж про це читати!.. :) запрошуємо до перегляду!

Докладніше див. ТУТ »

 

Стаття “Традиційні покрівельні техніки на Гуцульщині” − Михайло МАТІЙЧУК

Гуцульська хата і комора, НМНАПУ

Михайло МАТІЙЧУК. Традиційні покрівельні техніки на Гуцульщині / Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип.45. – Львів, 2010. – С.463-495.

Гуцульщина – край смерекових лісів. Великі масиви струнких смерек, що густо вкривають карпатські гори, були благодатним матеріалом, який застосовувався в народному будівництві. Із смереки гуцули зводили зрубні хати, господарські та виробничі будівлі.

Народне дерев’яне будівництво на Гуцульщині формувалося протягом багатьох століть. Покрівельні техніки є невід’ємною частиною традиційного народного будівництва. Вони формували силует і естетику даху, а відтак і художній образ та архітектоніку споруди.
Читати далі »

Кодекс музейної етики від ICOM

icom.museum

(ICOM Code of Ethics for Museums)

ICOM − International Council of Museums − Міжнародна Рада Музеїв.

Сайт Українського національного комітету ICOM − http://www.icom.in.ua.

Кодекс музейної етики від ICOM − один з програмних документів міжнародного об’єднання музеїв та професійних музейних працівників, які займаються збереженням, охороною й популяризацією світової природничої та культурної спадщини − матеріальної й нематеріальної.
 
Читати далі »

12 вересня 2012   (оновлено 26.05.2013)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ                           Про музеї: ,   Теґи:    

Рекомендація ООН про збереження традиційної культури та фольклору

unesco.org

(Recommendation on the Safeguarding of Traditional Culture and Folklore)

Прийнята генеральною конференцією ООН з питань освіти, науки та культури на її двадцять п’ятій сесії − Париж, 15 листопада 1989 р.
 

Цей документ був надрукований українською мовою в бюлетені Європейського Центру Традиційної Культури:

European Centre for Traditional Culture (ECTC)/ Bulletin. – № 3. – Budapest, 1997. – P.51-54.

Подаємо далі текст із цього видання − і поруч посилання на оригінальні документи іншими мовами, запозичені з офіційного сайту ЮНЕСКО.

Читати далі »

Книга “Народна кераміка Наддніпрянщини” − Олександра ДАНЧЕНКО, 1969

Суперобкладинка Обкладинка

Олександра Данченко. Народна кераміка Наддніпрянщини. − Київ: Мистецтво, 1969. − 143 с., іл.

Чудова книжка про етнографічні експедиції Правобережною Наддніпрянщиною − і про їх наслідки та висновки. Містить багатий ілюстративний матеріал.

Читати далі »

Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі-Хмельницькому – ЗНАЙОМСТВО

Хата з Переяславщини, НІЕЗП У полтавській хаті, НІЕЗП Будівництво першого в Україні Музею народної архітектури та побуту просто неба почалося 1964 року на Татарській горі – околиці Переяслава-Хмельницького. Територія його становить нині 25 гектарів. Вперше у вітчизняній музейній практиці тут створено хронологічний ряд музейної експозиції від епохи пізнього палеоліту до п’ятидільного будинку кінця ХІХ століття. Проте центральне місце в Музеї відведене сільським хатам і садибам.

В експозиції Музею представлено насамперед традиційний побут Середньої Наддніпрянщини.

Музей на офіційному сайті Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”: niez.com.ua/museums/about-museum/681 [веб-архів].

  Читати далі »

1 липня 2012   (оновлено 16.09.2017)   //   Категорії: Новини, ОГЛЯДИ     Концепція: , , ,   Музеї:   Етнографічний реґіон: , , , ,   АРХІТЕКТУРА – будівлі: , , , , , , , , , , , , , , ,     Заняття, ремесла: , , , , , ,       Традиційний побут: , , , ,       Про музеї: , , , ,   Теґи: , ,    

Фотоальбом “СКАРБИ НАШОЇ ПАМ’ЯТІ” − 1993 (українською та англійською)

Обкладинка

Скарби нашої пам’яті: Фотоальбом / Фото: Станіслав КРЯЧКО; Упорядники Михайло СІКОРСЬКИЙ і Лариса ТИННА. − Київ: Мистецтво, 1993. − 192 с.: іл. − Текст укр., англ.

Альбом присвячений нинішньому Національному історико-етнографічному заповіднику “Переяслав” і впорядкований за участю його засновника Михайла Івановича СІКОРСЬКОГО. Тут висвітлено фрагменти експозицій кількох музеїв, що входять до складу Заповідника. Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини належить окремий розділ.

Народна творчість − першооснова духовної культури кожного народу, її душа і невичерпне джерело. Переяслав-Хмельницький історико-етнографічний заповідник, що на Київщині, є однією з таких скарбницею української національної культури. У Переяславському Музеї народної архітектури та побуту зібрано понад п’ятдесят пам’яток дерев’яної архітектури Середньої Наддніпрянщини ХІХ ст. Окремий розділ заповідника присвячено розповіді про ремесла та промисли пореформеного села. Серед музейних експонатів є унікальні колекції українського народного вбрання та вжиткового мистецтва.

Альбом адресовано шанувальникам старовини і українського народного мистецтва.

Читати далі »

Стаття “Традиційне народне в сучасній суспільній свідомості” – Михайло МАТІЙЧУК, Катерина МІЩЕНКО

У хаті. Косівщина

Михайло Матійчук, Катерина Міщенко. Традиційне народне в сучасній суспільній свідомості (на матеріалах етнографічних експедицій Україною 1994–2011 рр.). // Актуальне народне: Інтерпретації традиційної культури. Матеріали VII Ювілейних Гончарівських читань / Упор. і наук.ред.І.Пошивайло. – Київ: НЦНК “Музей Івана Гончара”, 2011. – С.293-306.

Працюючи сьогодні в етнографічних експедиціях, зустрічаємо немало цікавих явищ, пов’язаних з українською традицією. Це немовби своєрідні острови народної культури у свідомості нашого суспільства.

Накопичивши певний досвід збирання подібної інформації, бачимо, що збереження та існування споконвічного і традиційного у сьогоденні має свої закономірності. Про них і піде мова – у застосуванні до традиційних технологій, матеріальних пам’яток та фольклору.
  Читати далі »