День різьбяра та майстра плетіння у НМНАПУ – Олексій ДОЛЯ

Традицію прикрашати побутові речі різьбленням українці мають з давніх-давен. У кожній українській хаті можна було бачити різьблені меблі – мисники, столи, стільці, скрині, колиски; різьблений посуд і знаряддя праці – ложки, сільнички, рублі, пряничні дошки.

Побутували в українських селах різьблені кіоти для ікон та свічники, різьблені віконниці, двері, одвірки та сволоки. У кожній хаті, де були діти, були й різьблені або плетені іграшки. В побуті українців вживалося багато плетених виробів з лози, соломи, рогозу, а в поліщуків – ще й з кореня сосни. Особливо славилася різьбленням Західна Україна, зокрема Гуцульщина.

У музейній експозиції широко представлені різьблені та плетені вироби з усіх регіонів України. Старовинні різьблені речі, представлені в музейних хатах, декоровані переважно геометричними орнаментами з архаїчною символікою. В церквах Музею широко представлені культові предмети – унікальні різьблені іконостаси, хрести требні та процесійні, свічники та багато іншого. В експозиції “Полісся” експонуються дві тематичні виставки: “Церковні старожитності” в церкві з села Кисоричі та виставка плетіння в хаті з села Полиці.

У 1990-х роках науковими працівниками Музею було започатковане свято “День різьбяра та майстра плетіння”. На це свято запрошують різьбярів та майстрів плетіння з різних регіонів України. Відомі майстри з Гуцульщини, Полтавщини, Чернігівщини, Київщини привозять свої вироби до Музею, щоб показати їх киянам та гостям столиці. Окрім того, майстри демонструють також процес їх виготовлення, дають початкові навички охочим навчитися цьому ремеслу.

Часто бувають представлені на музейному святі роботи відомих в Україні й за її межами майстрів Миколи Зацеркляного (1942–2011) з Полтавщини, Франца Можаровського з Київщини, Івана Сидорука з Волині, Миколи Штеця з Дніпропетровщини, Сергія Святного з Ніжина, Валентина Рудковського та Олександра Зозулі з Києва, Володимира Швеця з Умані, Анатолія Колоші з Чернігова. Приїздить до Музею й молодше покоління різьбярів, зокрема майстри Микола Коєка з Полтавщини, Іван Коваленас з Рівненщини, Микола Жогалко з Чернігова, Анатолій Бровченко з Києва, Михайло Прокоп’юк із знаменитої родини Шкрібляків з Косова…

Асортимент різьблених виробів дуже широкий: це і меблі – столи, стільці, лавки, мисники; і посуд – ложки, миски, коряки, тарелі; і культові речі – свічники, хрести, кіоти тощо. Особливо широко на святі майстри представляють дерев’яну іграшку – коники, волики, пташки, деркачі, калатала, млинки, “мороки” і ще багато, багато народних іграшок.

Окремо слід відзначити майстрів – учасників музейних свят, які присвятили себе такому виду народного мистецтва як плетіння з лози, соломи, рогозу, ситняку, кукурудзиння, кореня сосни. Дехто з них уже має свою школу. Так, майстер плетіння з соломи Марія Кравчук зі своїми учнями неодноразово одержували перші призові місця на міжнародних виставках і фестивалях. Роботи майстра плетіння з лози Галини Кучер з Обухова експонуються в багатьох музеях світу. Майстер плетіння з кореня сосни Раїса Корякіна з Київщини відродила майже забутий вид народного мистецтва і зараз разом зі своєю ученицею Наталею Лукашиною з Обухова дивують гостей Музею своїми шедеврами. Майстри плетіння Олександр Квашук та Раїса Павленко з Києва, Ірина Білай з Кривого Рогу, Микола Курінний з Київщини, зберігаючи давні традиції, пропагують традиційне народне мистецтво.

Особливо радує, що багато майстрів працюють при школах і мають учнів. Отже, мистецькі традиції не зникнуть, а будуть збережені і розвиватимуться далі.

 
Липень 2008 р.

Олексій ДОЛЯ
nmnapu.org.ua