Двотомник “Запорожжя у залишках старовини та переказах народу” − Дмитро ЯВОРНИЦЬКИЙ, 1888, 2005

Обкладинки

Видання 1-е: Эварницкий Д.И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. – Ч.I,II. – С.-Петербург: Издание Л.Ф.Пантелеева (Типография Н.А.Лебедева, Невский просп., д.№8), 1888. – 294+259 с., ил.

Видання 2-е: Дмитро Яворницький. Запорожжя в залишках старовини і переказах народу. – Ч.I,II. – Дніпропетровськ: “АРТ-ПРЕС”, 2005. – 264+401 с., іл.

“Запорожье в остатках старины и преданиях народа” (1888) – перша велика монографія видатного українського історика, археолога, фольклориста, етнографа, лексикографа, музеєзнавця і культурно-громадського діяча академіка Дмитра Івановича Яворницького [1855—1940]. Новаторська для свого часу, історико-фольклорно-етнографічна за характером, ця книга яскраво демонструє широчінь наукових зацікавлень автора, особливості його творчої лабораторії, велику любов до України та її минулого — і передусім до історії запорозького козацтва.

Фактично ж цей двотомник містить експедиційні нотатки класика української історії та музейної справи, пов’язані з запорозькою минувшиною: те, що йому пощастило почути й побачити на власні очі протягом восьми років подорожей історичними місцями України.

Окремий розділ частини ІІ опубліковано тут: Життя козаків-запорожців: Іван Розсолода – син січовика, 116-літній інформатор Дмитра Яворницького.

Читати далі »

12 грудня 2016   (оновлено 16.12.2016)   //   Категорії: Новини, ВИДАННЯ     Концепція: ,     Етнографічний реґіон:   АРХІТЕКТУРА – будівлі: , ,           Традиційний побут: , ,   Фольклор: , , , , ,          

Книга “Традиційні головні убори українців” − Ганна СТЕЛЬМАЩУК, 1993

Список ілюстрацій

Ганна Стельмащук. Традиційні головні убори українців. − Київ: Наукова думка, 1993. − 240 с., іл.

У монографії вперше розглянуто процес розвитку головних уборів та зачісок, що побутували на території України з найдавніших часів до початку 20-го століття. Детально схарактеризовано всі види й форми головних уборів різних соціальних груп населення. Висвітлюються загальні риси та регіональні відмінності головних уборів. Показано роль атрибутів, символів, знаків у головних уборах, особливо обрядових.

Для істориків, етнографів, мистецтвознавців, художників, викладачів та студентів, усіх зацікавлених матеріальною і духовною культурою українського народу.

Читати далі »

Книга “ЗАПОРОЗЬКА ЧАЙКА”: історія однієї знахідки – Дмитро КОБАЛІЯ, Валерій НЕФЬОДОВ, 2005

Обкладинка

Дмитро Кобалія, Валерій Нефьодов. “Запорозька чайка”: історія однієї знахідки. – Запоріжжя: Дике Поле, 2005. – (Серія “Історія та археологія Хортиці”, випуск 1). – 168 с., іл.

У травні 1999 року в Запоріжжі, з ініціативи Експедиції Підводних Археологічних Робіт (ЕПАР), було розпочато унікальний проект під назвою “Запорозька чайка”. Його метою було вивчення, підйом та реставрація великого козацького човна 1738 року – унікальної пам’ятки, знайденої на Дніпровому дні поблизу острова Хортиця.

Запропонована книга є своєрідним підсумком проведених робіт. Вона висвітлює не лише археологічні дослідження під водою, техніку підйому, методику консервації судна, але й маловідомі історичні факти, що стосуються перипетій воєнного суднобудування першої половини 18-го століття.

“Запорозька чайка” – перша книга серії “Історія та археологія Хортиці” – створювалася як для професійних дослідників, так і для широкого кола читачів, що захоплюються старовиною.

Читати далі »

24 червня 2015   (оновлено 24.06.2015)   //   Категорії: Новини, ВИДАННЯ     Концепція: ,     Етнографічний реґіон:             Традиційний побут: ,         Теґи:    

Книга “МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ ГУЦУЛІВ” – Ігор МАЦІЄВСЬКИЙ, 2012

Обкладинка

Ігор Мацієвський. Музичні інструменти гуцулів. – Вінниця: Нова Книга, 2012. – 464 с., ноти, іл.

Унікальне видання – безліч документальних світлин, малюнків, схем, нот; є докладні тематичні покажчики… Культура гуцульського краю в цій книзі розглядається в аспекті її інструментарію, способу його виготовлення, побутування інструментальної музики, етномузичного мислення.

Для науковців розмаїтих профілів і найширшого кола митців, композиторів, виконавців, художників, діячів театру, кіно, журналістів, педагогів, студентів мистецьких, гуманітарних спеціальностей та усіх, хто любить Гуцульщину, Карпати, традиційну культуру й мистецтво гуцулів.
Читати далі »

Брошура “ЧОЛОВІЧІ ТА ЖІНОЧІ УЗОРИ В НАРОДНОМУ ВБРАННІ” – Віктор ДАВИДЮК, 2005

Обкладинка

Віктор Давидюк. Чоловічі та жіночі узори в народному вбранні. – Луцьк: Інститут культурної антропології, 2005. – 44 с., іл.

Орнаментика народного вбрання за давніх часів була своєрідним письмом. По ньому прочитували все про власника одежини – з якого роду, його соціальний та сімейний стан. У наш час деякі традиційні узори стали звичайними кольоровими плямами, які використовуються де завгодно і як завгодно. Автор брошури, спираючись на багатолітні спостереження народних традицій, подає вірогідні гіпотези потрактувань народних орнаментів з рекомендаціями до їх сучасного застосування.

За надання інформації дякуємо п.Людмилі ОГНЄВІЙ.

Читати далі »

КОЗАК МАМАЙ (НАРОДНА КАРТИНКА) – Данило ЩЕРБАКІВСЬКИЙ, 1913

Козак Мамай (фрагмент). 19 ст.

Данило Щербаківський. Козак Мамай (народна картинка) // Журнал “Народне мистецтво”. – Київ, 1997. – №1. – С.18-22.

Передрук зі скороченнями за публікацією в літературно-мистецькому журналі “Сяйво”. – Київ, 1913. – №10-12.

У Лівобережній, а іноді й у Правобережній Україні ще й досі трапляється по хатах старих заможних козаків картина з написом “Козак Мамай”.

Підібравши під себе ноги, сидить на землі молодий козак. Обличчя у нього гарне, вуса довгі, а з начисто голеної голови спускається за ліве вухо тонкий, довгий “оселедець”. У багатому одязі, що на ньому, комір розхристаний, на ногах червоні чоботи, в зубах люлька, в руках бандура; за плечима, а іноді на землі чи на дереві, козацька зброя: лук, сагайдак, шабля, спис, рушниця, пістолі. Збоку, теж на землі, шапка, пляшка й чарка. Ззаду до списа прив’язаний кінь. Па картині внизу довгі вірші. Є багато картин, на яких, окрім цього казана, намальовано ще кілька козаків; вони п’ють, танцюють, тягають один одного за чуба… і т. ін…

Читати далі »

“ПОЛОНИНА ВОРОЖЕСКА” – відео

Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО

Дивитися на YouTube

“ПОЛОНИНА ВОРОЖЕСКА” (9 хв) – четверта частина відеопроекту про традиційне господарювання на гуцульських полонинах. 2011 року студія “МИ” побували на Закарпатті, поблизу села Чорна Тиса Рахівського р-ну.

Докладніше див. ТУТ >>>

 

“СТРУНА ДО СТРУНИ” (про Єгора МОВЧАНА) – Георгій ТКАЧЕНКО

Кобзар Єгор Мовчан

За виданням: Єгор Мовчан: Спогади, статті, матеріали. – Суми: Собор, 1999. – 64 с.

Коли ж помрем і заростем квітками,
У споминах ще оживем не раз…
(Осип Маковей)

Оживає і в моїх споминах мій щирий та любий приятель Єгор Хомич Мовчан. Пригадую, як він зимового вечора у своїй теплій кімнатці Будинку ветеранів сцени, що в Пущі, розповідав про своє житгя та музичне навчання.

“До музики, − казав він, − я прагнув змалку. І коли іноді, на прохання матері, доводилося покрутити коліщатко ліри жебрака-лірника, який замандрував до нашої вулиці, то був найщасливіший у світі.

Читати далі »

26 квітня 2013   (оновлено 12.10.2014)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ     Концепція: ,     Етнографічний реґіон: , ,       Заняття, ремесла: ,       Традиційний побут: ,         Теґи:    

Стаття “ЗБАГАЧУЮЧИ ТРАДИЦІЇ” (про Єгора МОВЧАНА) – Георгій ТКАЧЕНКО

Єгор Мовчан і Георгій Ткаченко

Георгій Ткаченко. Збагачуючи традиції // Єгор Мовчан: Спогади, статті, матеріали. – Суми: Собор, 1999. – 64 с. – С.32-38

З Єгором Хомичем Мовчаном я познайомився за кілька років до його смерті, відразу після того, як він переїхав із Великої Писарівки на Сумщині й поселився в будинку ветеранів сцени, на мальовничій околиці Києва в Пущі-Водиці. Між нами швидко встановились дружні взаємини. Ми були людьми однакового віку (народилися в одному році і навіть в одному місяці), виросли в селах, розташованих в однакових географічних умовах, добре знали Харків, з яким у нас було пов’язано багато спогадів.

Хоч замолоду ми не були знайомі, але в Харкові нам довелося не раз бачити одних і тих же народних співців-кобзарів, які тоді найчастіше зупинялися на Університетській вулиці − поміж Рибним ринком і Бурсацьким спуском (біля колишнього Покровського монастиря, де в XVIII віці був відомий Харківський колегіум, в якому певний час працював Г.Сковорода). Ролі, звичайно, у нас були різні − Єгор Хомич з’являвся тут як професійний народний співець-кобзар (учень С.Пасюги), а я лише як учень Харківської малювальної школи чи, точніше, художнього училища (з 1921 р. художнього технікуму), а також як шанувальник і аматор кобзарського мистецтва, що в той час ще тільки вчився грати на бандурі.

Читати далі »

9 квітня 2013   (оновлено 12.10.2014)   //   Категорії: Новини, СТАТТІ     Концепція: ,     Етнографічний реґіон: , ,       Заняття, ремесла: ,       Традиційний побут: ,   Фольклор: , , , ,          

Весільний обряд села Загнітків на Одещині − ВІДЕО

Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО

Дивитися на YouTube

На Покрову, 14 жовтня 2012 року до Музею Івана Гончара приїздив Народний фольклорно-автентичний колектив “ВИТОКИ” з с.Загнітків Кодимського р-ну Одеської обл. Керівники колективу − Єфросинія Сторож та Василь Олійник. Хлопці й дівчата показували весільний обряд свого краю, записаний від старших людей і опрацьований для цієї вистави п.Єфросинією Сторож.

Маловідомі весільні та ліричні пісні, шляхетне традиційне вбрання Східного Поділля, народні побутові танці у супроводі власного духового оркестру, як то велося в багатьох селах України протягом останніх кількох десятиліть − це краще бачити і чути, аніж про це читати!.. :) запрошуємо до перегляду!

Докладніше див. ТУТ >>>

 

Сторінка 1 з 41234