Етнографічний реґіон: Буковина

Posted in Актуальне Новини СТАТТІ

Український рік: свята, що нас об’єднують

Розроблено Національним центром народної культури “Музей Івана Гончара”.

  Загальна інформація     РІЗДВО     ВАСИЛЯ, або СТАРИЙ НОВИЙ РІК     ВОДОХРЕЩА     МАСЛЯНА, або КОЛОДІЙ     ВЕЛИКДЕНЬ     ТРІЙЦЯ, або ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ     КУПАЛА     ОБЖИНКИ     МАКОВІЯ     ПОКРОВА     АНДРІЯ, або КАЛИТА     МИКОЛАЯ     Джерела  

Лекція-коментар до теми »

До цього стислого огляду увійшло дванадцять традиційних українських календарних свят, які протягом життя багатьох поколінь стали невід’ємною часткою народного побуту на більшості українських територій. При цьому вони здавна закорінені не лише в християнській традиції, але й поза нею, виходячи за межі церковних конфесій і громад.

Християнський зміст цих свят доповнюється суто народними яскравими моментами, що відображають український світогляд і ментальність − тому вони сьогодні продовжують об’єднувати українців незалежно від місця проживання, релігійних та політичних уподобань.

Усі наведені свята мають значний потенціал для виходу в сучасний інформаційний простір. Багато з них, з певними уточненнями, надаються для проведення організованих масових заходів − і/або етнічно-орієнтованого святкування в колі друзів.

До цього переліку не увійшло багато важливих і шанованих у народі свят, що їх люди відзначають лише у храмі та у власному домі. Це Стрітення, Благовіщення, Вербна Неділя, Чистий Четвер, Петра й Павла, Спаса, Катерини та інші. Вони є не менш важливими для українського культурного простору, але в цій публікації ми розглядаємо лише ті свята, у яких може виявлятися світська громадська ініціатива.

Continue reading “Український рік: свята, що нас об’єднують”

Posted in Новини ВИДАННЯ

Книга “Традиційні головні убори українців” − Ганна СТЕЛЬМАЩУК, 1993

Ганна Стельмащук. Традиційні головні убори українців. − Київ: Наукова думка, 1993. − 240 с., іл.

У монографії вперше розглянуто процес розвитку головних уборів та зачісок, що побутували на території України з найдавніших часів до початку 20-го століття. Детально схарактеризовано всі види й форми головних уборів різних соціальних груп населення. Висвітлюються загальні риси та регіональні відмінності головних уборів. Показано роль атрибутів, символів, знаків у головних уборах, особливо обрядових.

Для істориків, етнографів, мистецтвознавців, художників, викладачів та студентів, усіх зацікавлених матеріальною і духовною культурою українського народу.

Continue reading “Книга “Традиційні головні убори українців” − Ганна СТЕЛЬМАЩУК, 1993″

Posted in Новини СТАТТІ ВИДАННЯ

Масниця в Україні – Надія ЗЯБЛЮК

Надія ЗЯБЛЮК. Масниця в Україні // Рідна школа. − 2007. − №1 (січень) − С.26-33.

  Вступ
  Підготовка до свята: Всеїдний тиждень, Переступний тиждень, Пущення
  Масниця, Масляна, Масничний тиждень, Масничні страви, Дні масничного тижня
  Джерела

Масниця розпочинає весняний цикл календарних традиційних свят українців. Це веселе, замашне та голосисте народне свято, наповнене релігійно-міфічними ритуалами і унікальними обрядодійствами, відзначається на останньому тижні перед Великим постом.

Масницю наша людність називала також Масляною, Масляницею, Сиропустом, Сиропусним тижнем, Колодієм, Колодкою, Турицею та ін. Вже самі назви свята говорять про його прадавні корені й той шлях, який воно пройшло від основ народовір’я до сьогодення.
Continue reading “Масниця в Україні – Надія ЗЯБЛЮК”

Posted in Новини СТАТТІ ВИДАННЯ

МАЛЬОВАНЕ ДЕРЕВО В УКРАЇНІ – Лідія ОРЕЛ, 2003

За виданням: Лідія Орел. Мальоване дерево: наївний живопис українського села. – Київ: Родовід, 2003. – 232 с., іл.

Мальоване дерево – поширене і надзвичайно цікаве явище в історії селянської культури. Мальована рублена хата, скриня, колиска були звичними предметами селянського побуту ще на початку ХХ століття. Ікони та картини, мальовані на дереві, побутували й довше, подекуди до нашого часу.

Ця стаття – етнографічний нарис, у якому подано відомості про регіональні стилі мальованих речей, їхніх авторів та побутове життя.

Зміст статті:

 Вступ    Хати    Скрині    Ікони та картини. Сюжет “Козак Мамай”    Миски, мисники, віконниці, вози, вулики…    Малювання на дереві в українських народних піснях    Окремі ілюстрації    Використана література    Умовні скорочення    Примітки

Continue reading “МАЛЬОВАНЕ ДЕРЕВО В УКРАЇНІ – Лідія ОРЕЛ, 2003”

Вибрані світлини етнографічних реґіонів України

[slideshow_deploy id=’5750’]

Continue reading “Вибрані світлини етнографічних реґіонів України”

Етнографічне районування України

Мабуть, скільки існує українська етнографія, стільки й точаться суперечки про етнографічне районування України. Мало не кожен науковець має свою власну − найдостовірнішу для нього − версію. У давніх і новітніх розробках варіюються назви територій, їх межі та перехідні зони, ба навіть самі принципи побудови карт, що і є зазвичай вирішальним. Адже картографування особливостей народного будівництва, традиційного вбрання, гончарного посуду, мовних діалектів не обов’язково дає однакові результати. Має значення і часовий зріз, зафіксований у конкретній роботі.

Чітко окреслена межа окремого реґіону на такій карті теж є досить умовною. Вона позначає тільки орієнтовну середину смуги перехідної зони, на якій зустрічаються ознаки сусідніх реґіонів чи етнічних груп. А ця перехідна зона може бути завширшки кількадесят кілометрів…

Відтак, не претендуючи на вичерпність інформації і абсолютну істину, подаємо тут карти, якими користуємося самі − а разом і інші розробки різних авторів.

Зазвичай карта буває доцільна, коли треба зорієнтуватися, яких реґіональних особливостей можна чекати серед знахідок майбутньої експедиції. Тож для власної роботи маємо карту-схему історико-етнографічного районування України, за якою створювалася експозиція Національного музею народної архітектури та побуту в Києві − похідну від розробок архітектора Віктора САМОЙЛОВИЧА. Один з варіантів цієї ж самої карти зараз прикрашає головну сторінку нашого сайту. А для західного − карпатського реґіону, дуже розмаїтого з етнографічного погляду, маємо й детальнішу розробку з тих самих джерел.

Витоки етнографічних відмінностей у побуті різних регіонів зазвичай слід шукати у природніх умовах, властивих певному краю. Клімат, наявність чи відсутність лісів, гірська чи рівнинна місцевість зумовлюють характерні риси народного будівництва й господарювання. Це неважко помітити, зіставивши етнографічне районування з фізико-географічним та гіпсометричним − картою рельєфу.

Коли ж ідеться про ІСТОРИЧНИЙ аспект етнографічного районування України, показовою є карта діалектів української мови, яка вказує на орієнтовні межі розселення давніх племен по території України. Свою роль відіграв також і дореволюційний адміністративно-територіальний поділ території України на губернії та повіти; приклад такої карти, укладеної за станом на 1 вересня 1917 року, колись був звантажений нами у нетрях Інтернету…

Ескізи інших варіантів карт етнографічного районування України подаємо в галереї:
 

За надіслану карту дякуємо Олі Лотоцькій.

 

Carte Ethnographique de L'Europe, 1918

Ще одна цікавина − етнографічна карта Європи 1918 року. Роздивитися її як слід можна тільки в максимальному розмірі − 4500×3665 (3,8 Mb).

Щоб побачити велике зображення, клацаємо на картинці або ТУТ »

Джерело: http://uzoranet.livejournal.com

Ukrania Terra Cosaccorum, 1712

А цей картографічний шедевр створений знаменитим німецьким картографом Іоганном Гоманом. Назва в перекладі з латинcької звучить так: “Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії” − 1712 (чи 16) рік!

Так само дивимося велике зображення − 1676×1400 (612 Kb).

Джерело: Facebook, сторінка “From Ukraine With Love”
 


УСІ КАРТИ в кращій якості одним архівом − JPG (RAR) − 91,5 Mb


Шановне товариство! Якщо хтось має ще якісь варіанти карт етнографічного районування України та прилеглих земель − надішліть їх, будь-ласка, нам на адресу: etno.ua@gmail.com

Разом зберемо якнайповнішу колекцію − це важливий доробок багатьох людей!


 

ОКРЕМІ ТЕМАТИЧНІ ВИДАННЯ Й ПУБЛІКАЦІЇ:

Степан МАКАРЧУК. Історико-етнографічні райони України (Навчальний посібник). − Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012. − 352 с., 53 іл.

PDF (26,5 Mb)
Михайло ГЛУШКО. Етнографічне районування України: стан, проблеми, завдання (за матеріалами наукових досліджень другої половини ХХ – початку ХХІ століть) / Вісник Львівського університету. Серія історична. − Львів, 2009. − С.179-214.   Джерело: lnu.edu.ua

PDF (482 Kb)
Михайло ГЛУШКО. Середнє Полісся у системі етнографічного районування України: локалізація, межі (за матеріалами наукових досліджень другої половини ХХ – початку ХХІ століть) / Вісник Львівського університету. Серія історична. − Львів, 2008. − С.15-33.   Джерело: lnu.edu.ua

PDF (344 Kb)
Михайло ГЛУШКО. Історико-етнографічне районування Галичини: сучасний стан // Карпати: людина, етнос, цивілізація. – 2009. – №1. – С.8–18.   Джерело: nbuv.gov.ua

PDF (348 Kb)
Андрій КОРОЛЬКО. Межі Покуття в історико-картографічних та етнографічних дослідженнях 16 – початку 21 ст. // Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис “Галичина”. – 2011. – Ч.18-19. – С.127–138.   Джерело: nbuv.gov.ua

PDF (521 Kb)

 

Posted in Новини ВИДАННЯ

Програма-запитальник “УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ЖИТЛО”, 1969

Українське народне житло. Програма-запитальник для збирання матеріалів до “Регіонального історико-етнографічного атласа України, Білорусії та Молдавії”. – Київ: Наукова думка, 1969. – 28 с., іл.

Методичний матеріал для записування відомостей про традиційну народну архітектуру. Містить малюнки і схеми. Робота над “Регіональним історико-етнографічним атласом”, для якого було створено цю програму, нині вже підходить до завершення…

Continue reading “Програма-запитальник “УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ЖИТЛО”, 1969″

Posted in Новини ГАЛЕРЕЇ ВИДАННЯ

Книга “Музеї народної архітектури України” − Зоя ГУДЧЕНКО, 1981

Зоя Гудченко. Музеї народної архітектури України. − Київ: Будівельник, 1981. − 120 с., іл. − Бібліографія на стор.117.

У книзі детально розглядаються музеї-скансени Києва, Львова, Переяслава-Хмельницького, Ужгорода і локальні музеї у сільській місцевості Закарпаття. Охарактеризовані особливості народного будівництва різних історико-етнографічних територій України. Висвітлюються специфіка музеїв просто неба, структура організації, особливості сприйняття пам’яток у природному оточенні тощо. Розрахована на широке коло читачів.

Continue reading “Книга “Музеї народної архітектури України” − Зоя ГУДЧЕНКО, 1981″

Posted in Новини ВИДАННЯ

Монографія “Українське народне багатоголосся” – Леопольд ЯЩЕНКО, 1962

Леопольд ЯЩЕНКО. Українське народне багатоголосся – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1962. – 236 с., нот.

Праця присвячена історії українського народного багатоголосся, теоретичному аналізу його структурних форм та виконавських принципів, питанням взаємозв’язків народного багатоголосся і професійного пісенно-хорового мистецтва.

Може служити посібником для викладачів та студентів середніх і вищих музичних навчальних закладів, а також для керівників самодіяльних та професійних хорових колективів, композиторів, музикознавців, фольклористів.

Continue reading “Монографія “Українське народне багатоголосся” – Леопольд ЯЩЕНКО, 1962″

Posted in Новини СТАТТІ ВИДАННЯ

Збірник “БУКОВИНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ” – Леопольд ЯЩЕНКО, 1963

Буковинські народні пісні / Упорядкування, вступна стаття та примітки Леопольда ЯЩЕНКА. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1963. – 680 с., нот.

У цій книжці близько трьохсот мелодій і текстів пісень та коломийок, створених людьми протягом віків. У них – і незрівнянна краса природи Буковини, і відгомін історії цього багатостраждального краю, і закарбовані у піснях людські долі…

Більшу частину збірника становлять ліричні та жартівливі пісні, які український народ створював і створює завжди – від усієї щедрості свого таланту і любові до життя.

Continue reading “Збірник “БУКОВИНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ” – Леопольд ЯЩЕНКО, 1963″