Експозиція висвітлює традиційне народне будівництво і побут трьох українських субетносів – гуцулів, бойків та лемків, які мешкають на схилах карпатського хребта в межах сучасного адміністративного поділу України, частково займаючи території сусідніх країн. Значне місце відведено висвітленню культури суміжних історико-етнографічних земель – Буковини та Покуття.
ЕТНОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
Вступ
Народне будівництво та побут карпатського регіону мають давні традиції. Великі лісові масиви Карпат були благодатним матеріалом для будівництва. Тут використовували як цільну (“кругляк”), так і тесану або колоту (“плениці”), а пізніше пиляну деревину. Планування хат упродовж ХVІІ – поч. ХХ століть розвивалося від одно-, дво- до три-чотирикамерного і більше. Опалювалося житло за допомогою традиційної глинобитної курної печі, пізніше напівкурної, яка згодом еволюціонувала в кахляну піч з лежанкою, плитою і димарем (комином). Пізні печі зазвичай мали два джерела опалення.
З давніх часів територію Українських Карпат заселяють гуцули, бойки та лемки. Ці три етнічні групи займають певну територію регіону, мають свою історію з віковими традиціями і є невід’ємною складовою української нації.
ГУЦУЛИ
Гуцули мають свою говірку, вирізняються красивим вбранням, своєрідною народною архітектурою, звичаями, традиціями, багатим розмаїтим фольклором, широким розвитком народних ремесел. Вони мають свою етнографічну територію, яка умовно була окреслена у кінці XIX – початку XX ст. на основі тривалих етнографічних та мовно-діалектичних досліджень.
Так, на заході межа з бойками проходила по р.Лімниці, в Закарпатті – верхів’ями річок Берестянки, Турбату, Тересви, долині Малої Шопурки до її злиття з Тисою, а на півдні ця лінія проходить до державного кордону. На півночі та північному сході від Лімниці межа перетинає Бистрицю Солотвинську та Надвірнянську, через село Пасічну йде на Делятин, Яблунів, Косів, Вижницю, Берегомет, Красноїльськ до кордону з Румунією.
Гуцульське народне будівництво розвивалося згідно з досвідом попередніх поколінь, за яким існувало два типи забудови двору – відкритий та закритий. Відкритий тип передбачав довільне розташування будівель, де біля хати у різних варіантах розміщувалися господарські споруди. Прикладом закритого типу забудови двору є традиційна “гражда” з брамами і високою зрубною огорожею.
БОЙКИ та ЛЕМКИ
До неї належать належать частини Надвірнянського, Долинського та Рожнятівського районів Івано-Франківщини, Сколівський, Турківський, Самбірський та Старосамбірський райони Львівщини, а також Воловецький та Міжгірський райони Закарпаття. З Південного заходу до Бойківщини примикають низинні райони Закарпаття, які в багатьох випадках мають бойківські ознаки.
На Бойківщині й Лемківщині побутувала однорядова забудова – під одним дахом в ряд ставили житлові й господарські приміщення. Така будівля – “довга хата” – могла сягати 30 метрів у довжину. Високі дахи бойківських хат зазвичай вкривалися соломою, рідше смерековою дошкою. Для Центральної Бойківщини характерним було зведення хат з галереями, багато оздобленими різьбою.
БУКОВИНА
Буковина – це історична назва українських земель, розташованих між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом в долинах верхньої течії Пруту та Серету. Північна частина Буковини входить до складу нинішньої Чернівецької області і поділяється на Придністровську, Хотинську і Прикарпатську. Південна знаходиться на території Румунії в межах областей Сучава та Ботошани.
ПОКУТТЯ
Покуття займає південно-східну частину теперішньої Івано-Франківської області. Північною межею вважається Дністер, південно-східною – кордон з Буковиною, на північному заході доходить до річок Бистриця і Солотвинська Бистриця, а на південному-заході межує з Гуцульщиною. Це сучасні Городенківський, Коломийський, Снятинський, Тлумацький, частини Богородчанського, Надвірнянського та Косівського районів.
ОПІЛЛЯ
Біля підніжжя західного пагорба розміщено комплекс будівель, які репрезентують Буковину і Покуття. Це садиби з Вижницького і Сторожинецького районів Чернівецької області.
Між західним і центральним пагорбом розгорнута експозиція низинних районів Закарпаття. Серед них хата ХVІІІ ст. з с.Теребля Тячівського району.
Далі вгору розташовані хати лемків (ХІХ ст., с.Стрічава Великоберезнянського р-ну) і закарпатських бойків (ХІХ ст., с.Рекіти Міжгірського р-ну).
Завершує експозицію Закарпаття лемківська церква ХVІІІ ст. з с.Канора Воловецького району.
Східний пагорб відведений під експозицію Гуцульщини. Біля вершини стоїть хата-“пастирка” ХІХ ст. з Рахова. Далі вниз обабіч серпантину вузької дороги – пам’ятки архітектури ХVІІІ – поч. ХХ ст. з Івано-Франківської Гуцульщини: дві хати-“гражди”, кузня, хати-“бухні”, великі хати з прибудовами (“притулами”) та інші господарські споруди. Біля підніжжя східного пагорба розміщена лісорубська колиба та водяний млин.
Експозиційно-оглядова дорога тягнеться між пагорбів, круто піднімається вгору, перетинаючи улоговини, через які перекинуті дерев’яні містки; проходить під вершинами гір і – де стрімко, а де серпантином – спускається до низу. Вершини пагорбів зі звивистими стежками-“плаями” нагадують карпатські бескиди й полонини, а букові та смерекові насадження підсилюють гуцульський колорит.
Згідно з генеральним планом розвитку “Карпат” надалі передбачається будівництво експозицій “Покуття” і “Опілля” та розширення існуючих територій. Для повного висвітлення традиційного народного будівництва карпатського регіону вся експозиція має вмістити близько 100 архітектурних експонатів. Найближчим часом планується розробка проекту полонинського комплексу. Біля відновленої “стаї” має бути розгорнена експозиція господарських територій з традиційними приміщеннями і огорожами.
Михайло МАТІЙЧУК
http://nmnapu.org.ua
ТЕМАТИЧНІ ПУБЛІКАЦІЇ:
Експозиція “КАРПАТИ” у НМНАПУ – Станіслав СМОЛІНСЬКИЙ:
за “Зводом пам’яток історії та культури України”.
Експозиція “Карпати” в Національному музеї народної архітектури та побуту України – Михайло МАТІЙЧУК:
більше про історію створення експозиції.
Фільм “УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ в Національному музеї народної архітектури та побуту України”:
відеоекскурсія по експозиції “Карпати”.
ФЛЕШ-ГАЛЕРЕЯ ЕКСПОЗИЦІЇ “КАРПАТИ”
