Експозиція “КАРПАТИ” у НМНАПУ – Михайло МАТІЙЧУК

Садиба з Бойківщини. Кін. ХІХ ст. Експозиція “Карпати” – саме так називається найбільший за площею і найбагатший за етнічним різнобарв’ям історико-етнографічний регіон України – розташована у північно-східній частині території Музею на трьох великих пагорбах і займає територію близько 30 га.

Експозиція висвітлює традиційне народне будівництво і побут трьох українських субетносів – гуцулів, бойків та лемків, які мешкають на схилах карпатського хребта в межах сучасного адміністративного поділу України, частково займаючи території сусідніх країн. Значне місце відведено висвітленню культури суміжних історико-етнографічних земель – Буковини та Покуття.

 


 

ЕТНОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
 

Вступ

Карта історико-етнографічного районування українських Карпат Дослідження меж заселення Карпатського регіону було розпочате наприкінці ХІХ століття на основі етнографічних та мовних матеріалів. Ясна річ, ці межі не могли бути чіткими й однозначними: між територіями завжди виникали перехідні зони, які мали культурні ознаки сусідніх груп. Тому існує багато варіантів картографування, зроблених різними авторами й за різними характеристиками; ми ж подаємо той, згідно з яким створювалася музейна експозиція.

Народне будівництво та побут карпатського регіону мають давні традиції. Великі лісові масиви Карпат були благодатним матеріалом для будівництва. Тут використовували як цільну (“кругляк”), так і тесану або колоту (“плениці”), а пізніше пиляну деревину. Планування хат упродовж ХVІІ – поч. ХХ століть розвивалося від одно-, дво- до три-чотирикамерного і більше. Опалювалося житло за допомогою традиційної глинобитної курної печі, пізніше напівкурної, яка згодом еволюціонувала в кахляну піч з лежанкою, плитою і димарем (комином). Пізні печі зазвичай мали два джерела опалення.

З давніх часів територію Українських Карпат заселяють гуцули, бойки та лемки. Ці три етнічні групи займають певну територію регіону, мають свою історію з віковими традиціями і є невід’ємною складовою української нації.

 

ГУЦУЛИ

 
Фото 6. Хата-ґражда У гуцульській хаті Гуцули заселяють передгірську й гірську частину Карпат в межах Путильського і частини Вижницького районів Чернівецької області, Верховинського і частини Косівського, Коломийського та Надвірнянського районів Івано-Франківської області, а також Рахівського району Закарпатської області.

Гуцули мають свою говірку, вирізняються красивим вбранням, своєрідною народною архітектурою, звичаями, традиціями, багатим розмаїтим фольклором, широким розвитком народних ремесел. Вони мають свою етнографічну територію, яка умовно була окреслена у кінці XIX – початку XX ст. на основі тривалих етнографічних та мовно-діалектичних досліджень.

Так, на заході межа з бойками проходила по р.Лімниці, в Закарпатті – верхів’ями річок Берестянки, Турбату, Тересви, долині Малої Шопурки до її злиття з Тисою, а на півдні ця лінія проходить до державного кордону. На півночі та північному сході від Лімниці межа перетинає Бистрицю Солотвинську та Надвірнянську, через село Пасічну йде на Делятин, Яблунів, Косів, Вижницю, Берегомет, Красноїльськ до кордону з Румунією.

Гуцульська хата з ''притулами'' Комора з Гуцульщини Полонинська ''стая'' До історико-етнографічної Гуцульщини належать також північні місцевості Сигота і Вишіва на нинішній території Румунії. В межах сучасних кордонів України Гуцульщину можна поділити на Галицьку, Буковинську і Закарпатську.

Гуцульське народне будівництво розвивалося згідно з досвідом попередніх поколінь, за яким існувало два типи забудови двору – відкритий та закритий. Відкритий тип передбачав довільне розташування будівель, де біля хати у різних варіантах розміщувалися господарські споруди. Прикладом закритого типу забудови двору є традиційна “гражда” з брамами і високою зрубною огорожею.

 

БОЙКИ та ЛЕМКИ

 
Народні типи Бойківщини Краєвид Бойківщини Бойки живуть у середній частині українських Карпат між Гуцульщиною на півдні, Опіллям на півночі і Лемківщиною на заході. Схематично Бойківщину окреслюють руслами рік Стривігор на півночі, Лімницею на сході, верхів’ям Сяну, а далі Ославою на заході. Південною межею вважають полонинський хребет між Ужем і Тересвою на Закарпатті. Географія бойків розповсюджується на частину Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської областей.

До неї належать належать частини Надвірнянського, Долинського та Рожнятівського районів Івано-Франківщини, Сколівський, Турківський, Самбірський та Старосамбірський райони Львівщини, а також Воловецький та Міжгірський райони Закарпаття. З Південного заходу до Бойківщини примикають низинні райони Закарпаття, які в багатьох випадках мають бойківські ознаки.

Хата з Лемківщини Лемківська церква Лемки мешкають в українських Карпатах по обох схилах Східних Бескидів між ріками Сяном і Попрадом у межах сучасної Польщі та на північний захід від ріки Уж у Закарпатті до ріки Попрад у Словаччині. Значна частина лемків після Другої світової війни була переселена до України, але після цього переселення у Польщі залишалося ще близько 140 тис. лемків. Вони були депортовані з Карпат 1947 року у ході операції “Вісла” і розпорошені на землях, які відійшли від Німеччини до Польщі після Другої світової війни (північний захід Польщі). В теперішніх межах України лемки займають територію Великоберезнянського і Перечинського районів Закарпатської області.

На Бойківщині й Лемківщині побутувала однорядова забудова – під одним дахом в ряд ставили житлові й господарські приміщення. Така будівля – “довга хата” – могла сягати 30 метрів у довжину. Високі дахи бойківських хат зазвичай вкривалися соломою, рідше смерековою дошкою. Для Центральної Бойківщини характерним було зведення хат з галереями, багато оздобленими різьбою.

 

БУКОВИНА

 
Буковина – це історична назва українських земель, розташованих між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом в долинах верхньої течії Пруту та Серету. Північна частина Буковини входить до складу нинішньої Чернівецької області і поділяється на Придністровську, Хотинську і Прикарпатську. Південна знаходиться на території Румунії в межах областей Сучава та Ботошани.

 

ПОКУТТЯ

 
Покуття займає південно-східну частину теперішньої Івано-Франківської області. Північною межею вважається Дністер, південно-східною – кордон з Буковиною, на північному заході доходить до річок Бистриця і Солотвинська Бистриця, а на південному-заході межує з Гуцульщиною. Це сучасні Городенківський, Коломийський, Снятинський, Тлумацький, частини Богородчанського, Надвірнянського та Косівського районів.
 

ОПІЛЛЯ

 
Краєвид Опілля Опілля у широкому значенні – це назва слов’янського походження низки географічних місць і населених пунктів в Білорусі, Польщі, Росії та Україні. Українське Опілля розташоване між річками золотою Липою і Верещицею; на півдні підходить до Дністра, а на півночі до Гологір. Ділиться на природні райони: Опілля Рогатинське, Придністерське, Ходорівське, Львівське, Бурштинське і Галицьке. Цей етнографічний регіон повністю або частково охоплює Бродівський, Буський, Городоцький, Жовківський, Жидачівський, Золочівський, Кам’янко-Бузький, Миколаївський, Мостиський, Перемишлянський, Пустомитівський, Самбірський та Яворівський райони Львівської області, Галицький і Рогатинський райони Івано-Франківської області, Бережанський, Бучацький, Зборівський, Козівський та Підгаєцький райони Тернопільської області.

 


 

Куточок експозиції Закарпаття У буковинській хаті Загальна схема музейних Карпат у НМНАПУ У експозиції “Карпати” розміщено 41 пам’ятку народної архітектури, з них 12 садибних комплексів, у частині яких виставлено сотні етнографічних експонатів, що відображають побут населення Українських Карпат.

Біля підніжжя західного пагорба розміщено комплекс будівель, які репрезентують Буковину і Покуття. Це садиби з Вижницького і Сторожинецького районів Чернівецької області.

Між західним і центральним пагорбом розгорнута експозиція низинних районів Закарпаття. Серед них хата ХVІІІ ст. з с.Теребля Тячівського району.

Далі вгору розташовані хати лемків (ХІХ ст., с.Стрічава Великоберезнянського р-ну) і закарпатських бойків (ХІХ ст., с.Рекіти Міжгірського р-ну).

Завершує експозицію Закарпаття лемківська церква ХVІІІ ст. з с.Канора Воловецького району.

Краєвид експозиції ''КАРПАТИ'', НМНАПУ Хата-''пастИрка'' Подвір'я ''ґрАжди'' Навколо вершини центрального пагорба розташована експозиція Прикарпатської Бойківщини (Львівська та Івано-Франківська обл.).

Східний пагорб відведений під експозицію Гуцульщини. Біля вершини стоїть хата-“пастирка” ХІХ ст. з Рахова. Далі вниз обабіч серпантину вузької дороги – пам’ятки архітектури ХVІІІ – поч. ХХ ст. з Івано-Франківської Гуцульщини: дві хати-“гражди”, кузня, хати-“бухні”, великі хати з прибудовами (“притулами”) та інші господарські споруди. Біля підніжжя східного пагорба розміщена лісорубська колиба та водяний млин.

Експозиційно-оглядова дорога тягнеться між пагорбів, круто піднімається вгору, перетинаючи улоговини, через які перекинуті дерев’яні містки; проходить під вершинами гір і – де стрімко, а де серпантином – спускається до низу. Вершини пагорбів зі звивистими стежками-“плаями” нагадують карпатські бескиди й полонини, а букові та смерекові насадження підсилюють гуцульський колорит.

 


 

Згідно з генеральним планом розвитку “Карпат” надалі передбачається будівництво експозицій “Покуття” і “Опілля” та розширення існуючих територій. Для повного висвітлення традиційного народного будівництва карпатського регіону вся експозиція має вмістити близько 100 архітектурних експонатів. Найближчим часом планується розробка проекту полонинського комплексу. Біля відновленої “стаї” має бути розгорнена експозиція господарських територій з традиційними приміщеннями і огорожами.
 

Михайло МАТІЙЧУК
http://nmnapu.org.ua

 
 

ТЕМАТИЧНІ ПУБЛІКАЦІЇ:

Експозиція “КАРПАТИ” у НМНАПУ – Станіслав СМОЛІНСЬКИЙ:
за “Зводом пам’яток історії та культури України”.

Експозиція “Карпати” в Національному музеї народної архітектури та побуту України – Михайло МАТІЙЧУК:
більше про історію створення експозиції.

Фільм “УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ в Національному музеї народної архітектури та побуту України”:
відеоекскурсія по експозиції “Карпати”.

 


ФЛЕШ-ГАЛЕРЕЯ ЕКСПОЗИЦІЇ “КАРПАТИ”


 

Навігація

Попередня публікація: ←