День коваля у НМНАПУ – Олексій ДОЛЯ

День коваля, НМНАПУ Народна уява завжди наділяла ковалів надлюдською, надприродною творчою силою. Казка “Про Кузьму-Дем’яна” оповідає, як коваль викував величезного плуга, запріг у нього змія і оборав ним великий рів біля Києва, де зараз Змієві вали. У казці про Івасика-Телесика коваль навіть може викувати голос телесикової мами… Людина, яка працює з вогнем і з металом, є незвичайною, і тому народ завжди дуже шанував це ремесло.

Покровителями ковалів у народі вважали Cвятих безсрібників Кузьму і Дем’яна (за церковним календарем їх вшановують 14 листопада). Цих двох Cвятих часто називають немов би одним ім’ям: “Кузьма-Дем’ян, Божий коваль”.

Жодне господарство і жодна хата не обходилась без ковальських виробів. В експозиції нашого Музею вони представлені дуже широко. Це і сільськогосподарське знаряддя, і різні столярні, токарні, бондарські, чинбарські та власне ковальські інструменти, а також ковані хрести на церквах, скрині з окуттям у музейних хатах…

На території Музею експонуються три діючі кузні й виставка ковальства в експозиції “Полісся”.

День коваля, НМНАПУ У другій половині ХХ століття традиційне ковальство почало занепадати, а йому на зміну прийшло сучасне художнє ковальство з новітніми технологіями. Ясна річ, воно є надзвичайно цікавим явищем, але вироби ковалів-художників зазвичай дорогі, тому їх покупці – переважно заможні люди. Водночас потреба у традиційних ковальських виробах не зникає – без них і сьогодні не обходиться жодне сільське господарство. Та й на сучасних іподромах і в інших господарствах, де час від часу треба підкувати коня, є велика потреба в ковалях, які це можуть зробити.

День коваля, НМНАПУ Відтак ще у 1990-х роках з метою популяризації і відродження традиційного ковальства у Музеї було започатковане свято “День коваля”. Науковці музею та музейні ковалі запросили до участі майстрів з різних регіонів України. На ярмарковій площі було виставлено переносні горни та ковадла. Тут відвідувачі Музею могли побачити ковальські вироби, а найголовніше – процес їх виготовлення. На свято приїхали ковалі з Івано-Франківська, Львова, Одеси, Донецька, Чернігова, Києва…

З кожним роком музейне свято вдосконалюється, з’являються нові майстри. Нині на День коваля приїздять майстри, відомі не тільки в Україні, а й за кордоном – Сергій Полуботько з Івано-Франківська, Віктор Шоломій (1959–2007) зі Львова, Володимир Дьомін з Києва. Є й молодші, які тільки починають творчу діяльність. Співробітник Музею – коваль Богдан Попов, який був одним з ініціаторів проведення цього свята, створив при Музеї школу традиційного ковальства. За останні три роки в школі навчалося близько 20 учнів. Частина з них обрали ковальство своєю головною професією і зараз працюють самостійно.

Учні школи ковальства беруть активну участь у проведенні свята. Якщо на першому святі на площі працювало два горни, й ті електричні, то на останніх керівник школи зі своїми учнями представили польову, циганську і навіть японську кузні. Ковалі з Полтавщини зі своїм керівником Петром Федорякою продемонстрували козацьку похідну кузню. Велике зацікавлення у відвідувачів і працівників Музею, викликав коваль з Івано-Франківщини з промовистим прізвищем Ковалик: пан Роман провів у нас майстер-клас з підковування коней…

Слід згадати й тих майстрів, які активно працюють на музейних святах і у справі відродження традиційного ковальства. Це Олександр Ходаківський, Олег Лещук та інші. Активну інформаційну підтримку в проведенні свята та відродженні ремесла надає журнал “Ковальська майстерня”.

Сподіваємося, що перші кроки, зроблені Музеєм у відродженні традиційного ковальства, матимуть своє продовження. І ми, разом з творчими спілками, такими як Спілка ковалів України, Національна спілка художників України та регіональні спілки ковалів, відродимо традиційне ковальство для доброго майбутнього в Україні.
 
Липень 2008 р.

Олексій ДОЛЯ
nmnapu.org.ua