Концепція: Наслідування традиції
Книга “Народна кераміка Наддніпрянщини” − Олександра ДАНЧЕНКО, 1969
Олександра Данченко. Народна кераміка Наддніпрянщини. − Київ: Мистецтво, 1969. − 143 с., іл.
Чудова книжка про етнографічні експедиції Правобережною Наддніпрянщиною − і про їх наслідки та висновки. Містить багатий ілюстративний матеріал.
Continue reading “Книга “Народна кераміка Наддніпрянщини” − Олександра ДАНЧЕНКО, 1969″
Стаття “Традиційне народне в сучасній суспільній свідомості” – Михайло МАТІЙЧУК, Катерина МІЩЕНКО
Михайло Матійчук, Катерина Міщенко. Традиційне народне в сучасній суспільній свідомості (на матеріалах етнографічних експедицій Україною 1994–2011 рр.). // Актуальне народне: Інтерпретації традиційної культури. Матеріали VII Ювілейних Гончарівських читань / Упор. і наук.ред.І.Пошивайло. – Київ: НЦНК “Музей Івана Гончара”, 2011. – С.293-306.
Працюючи сьогодні в етнографічних експедиціях, зустрічаємо немало цікавих явищ, пов’язаних з українською традицією. Це немовби своєрідні острови народної культури у свідомості нашого суспільства.
Накопичивши певний досвід збирання подібної інформації, бачимо, що збереження та існування споконвічного і традиційного у сьогоденні має свої закономірності. Про них і піде мова – у застосуванні до традиційних технологій, матеріальних пам’яток та фольклору.
Continue reading “Стаття “Традиційне народне в сучасній суспільній свідомості” – Михайло МАТІЙЧУК, Катерина МІЩЕНКО”
Свято Купала вчора й сьогодні: відновлення традиції
Викладені тут загальні думки й спостереження ґрунтуються на досвіді проведення купальських свят у міських умовах різними закладами й товариствами.
Ясна річ, у кожному з таких випадків йдеться насамперед про відтворення народного свята, демонстрування його широкому загалові. Але поклавши собі мету відновлення традиційного народного свята, або ще й адаптацію його до сучасних міських умов, ми відкриваємо для себе цілком нові завдання, проблеми і перспективи. Про них і піде мова.
Continue reading “Свято Купала вчора й сьогодні: відновлення традиції”
Книга “П.Д.ДЕМУЦЬКИЙ” − Леопольд ЯЩЕНКО
Леопольд ЯЩЕНКО. П.Д.Демуцький: Нарис про життя і творчість. – К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1957. – 47 с., іл.
“Пісня відображає, як у краплині води, всю видимість буття”.
“Хто співає, той щасливий”.
(П.Демуцький)
Порфирій Данилович Демуцький [1860–1927] увійшов в історію української культури як видатний фольклорист. Він не був професіоналом-музикантом і не мав спеціальної музичної освіти. Однак, палко люблячи свій народ, він ще з юнацьких років захопився вивченням його музичної творчості і віддав цій справі майже все своє життя.
Провівши багато років у селі, Демуцький записав там велику кількість народних пісень, різноманітних за змістом і характером. Особливий інтерес становлять для нас багатоголосні пісні, записані Демуцьким із збереженням своєрідної народної гармонізації. У цій галузі фольклористики він майже не мав попередників в Україні, і це ще більше підносить значення його фольклористичної діяльності.
Continue reading “Книга “П.Д.ДЕМУЦЬКИЙ” − Леопольд ЯЩЕНКО”
Хлібне багатство України – ВІДЕО
Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО
Головним героєм цього короткого фільму є український Хліб – поминальний, великодній, весільний і звичайний буденний, але випечений за народною традиційною технологією…
Фільм створений на основі експедиційних та науково-популярних відеозаписів. Це мультимедійний супровід ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПОМИНАЛЬНОЇ ВИСТАВКИ ОБРЯДОВИХ ХЛІБІВ, присвяченої пам’яті загиблих під час Голодомору 1932-33 років в Україні (листопад-грудень 2011 р., Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара”, м.Київ).
Докладніше див. ТУТ »
Посібник “ПРОГРАМА, ЗАПИТАЛЬНИКИ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДОСЛІДНИКАМ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ”
Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України / Упорядники Лідія Орел, Катерина Міщенко. – К.: ІСДО, 1995. – 232 с.
Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України призначені для викладачів, учителів, краєзнавців, етнографів, фольклористів, мовознавців, студентів та учнів – усіх небайдужих до надбань нашого народу.
Цей посібник дає змогу самостійно розпочати роботу етнографа: якщо у вашому оточенні є цікаві люди, які знають і можуть розповісти про давнє весілля, про те як батько чи дід гончарювали, про те, як закладали колись нову хату – озброюйтеся цією книжечкою, прочитайте методичні поради і запишіть ці відомості. Цілком можливо, що вам вдасться зафіксувати цікаву й важливу сторінку народних знань.
А записаним можете поділитися зі світом – хоч би й на сторінках цього сайту, у вигляді авторської публікації власних записів. Запрошуємо до співпраці! :)
Посібник “НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ” – Василь ПАРАХІН
“Традиція є основою і упорядкуванням мистецького розвитку людини. Вона живить мистецький процес стиглими плодами людської підсвідомості… Тож я нічого не винаходив і не придумував, − стверджує автор посібника Василь Григорович ПАРАХІН. − Я тільки передаю дітям споконвічні скарби народних майстрів, які сьогодні мають бути загальнодержавним надбанням!”
Вчитися малювати таким способом можна у будь-якому віці: кожен, хто здатний втримати в руці олівець або шматок крейди, може долучитися до простого і глибоко традиційного українського мистецтва.
Continue reading “Посібник “НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ” – Василь ПАРАХІН”
СТУДІЯ НАРОДНОГО МАЛЮВАННЯ Василя ПАРАХІНА у селі Журавники
НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ відроджена і впроваджена відомим майстром з когорти шістдесятників Василем Григоровичем ПАРАХІНИМ. У своїй шкільній студії він вперше в Україні сформулював методичні засади традиційного народного малювання, які багато в чому є революційними щодо звичних сьогодні.
Переглянувши академізовані методики радянського часу, Парахін і його вихованці повернулися до витоків народного мистецтва і одержали несподівані, часом дивовижні результати. Найменші учні студії вже за кілька тижнів оволодівають простими й природніми правилами цікавої гри, а найстарші легко й швидко будують складні сюжетні композиції в кольорі, які є прекрасними зразками традиційного народного мистецтва.
З давніх-давен різні види народного малювання підпорядковувалися кільком спільним законам. Це не були писані правила; вони трималися й переходили з покоління в покоління завдяки своїй природності. Все штучне й надумане традиційна культура “відсіювала”, залишаючи природню імпровізаційність, легкість форм і гармонію кольорів. Саме такі скрині мали найбільший попит на ярмарку; саме такі миски й глечики найчастіше усміхалися з мисника; саме таку ікону ставили на покуть і молилися до неї, як до Образу Божого. І саме так майстрові було малювати найлегше…
Continue reading “СТУДІЯ НАРОДНОГО МАЛЮВАННЯ Василя ПАРАХІНА у селі Журавники”
Народні побутові танці у простому викладі
З досвіду НАСЛІДУВАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ у молодіжному середовищі довкола Київського кобзарського цеху та етнографічного хору “Гомін”
Коли ми сьогодні говоримо про наслідування і продовження народних традицій, маємо на увазі насамперед їх природнє уживання в нашому побуті. Це робиться тому, що робити так − цікаво, корисно, приємно, потрібно, в кайф − необхідне підкреслити… :) А якщо серйозно, то традиційна культура, зокрема дозвілля, за всіх часів мала в собі все необхідне й достатнє для задоволення психологічної потреби людини у відпочинку.
Фільм “ВЕРХОВИНСЬКІ МУЗИКИ”
Відеострічка Студії “МИ” на 15 хвилин з експедиційних записів 2009 року. Розповідають гуцульські музики та майстри музичних інструментів − Михайло ТАФІЙЧУК, Микола ДЖОГОЛЮК та Іван ЗЕЛЕНЧУК.
У фільмі є розповіді про конструкції та способи виготовлення флоєри, телинки, ліри, кози (дуди), рога, трембіти; гра на всіх цих інструментах і на сопілці…
Докладніше див. ТУТ »
